Найчастіше палати застосовували найлегше з можливих стягнень — попередження (228 випадків, 39,65 % від усіх стягнень) та подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (160 випадків, 27,83 %). При цьому, жодна з дисциплінарних палат за чотири роки не застосовувала стягнення у вигляді переведення до суду нижчого рівня.
Найбільшу частку рішень про притягнення суддів до відповідальності (236 рішень, або 41,04 %) від усіх постановила Третя дисциплінарна палата ВРП. Далі йдуть Друга (182, 31,65 %) та — Перша (157, 27,3 %) палати.
Третя палата також займає лідерство за кількістю випадків застосування 3 із 5 видів стягнень (крім тимчасового відсторонення та подання звільнення, хоча щодо останнього вона «відстає» від Другої лише на 1 випадок). Порівнюючи кількість випадків застосування стягнень між палатами, найбільший розрив помітний у застосуванні попереджень: так, Третя палата застосовувала їх вдвічі більше за Першу, та на третину більше за Другу.
Дещо відмінний розподіл в розрізі за палатами ми спостерігаємо і щодо відмов у притягненні: 38,11 % випадків відмов у притягненні (242 рішення) припадає на Другу палату, 32,28 % (205) — на Третю, і 29,6 % (188 випадків) на Першу.
Динаміка застосування стягнень палатами Вищої ради правосуддя є доволі нерівномірною — після початку діяльності у 2017 році до наступного року спостерігався ріст загальної кількості стягнень, а починаючи з 2019 включно, кількість стягнень почала зменшуватись щороку. При цьому динаміку стягнень по кожній палаті не можна назвати такою, що демонструє певні тенденції.