#Хто_судитиме_корупціонерів

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Інна Білоус ухвалювала рішення проти активістів Революції Гідності. 10 грудня 2013 року колегія суддів, у складі якої була Білоус, повністю задовольнила адміністративний позов Тернопільської обласної державної адміністрації про обмеження права на мирні зібрання з 10 грудня 2013 року по 7 січня 2014 року.

Це не вперше, коли Білоус ухвалювала схоже рішення. У вересні 2013 року після пікетування Тернопільської міськради колективом підприємців вона винесла рішення про заборону мирних зібрань через начебто перешкоджання звичному ритму життя мешканців міста, створення перешкод для руху транспорту та пішоходів тощо.

Крім того, суддя Білоус, можливо, приховує своє майно. Вона безоплатно користується квартирою 70 кв. м, яка належить її свекрусі — Тетяні Григорівні Білоус. Квартира придбана у 2014 році у Тернополі за 510 тис. грн. Свекруха працювала у Чугуївській міській раді Харківської області.

Громадська рада громадських експертів засумнівалась у судді Русланові Бондарчуку через те, що він придбав автомобіль за ціну, значно нижчу реальної ринкової.

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Юрій Бурбела брав участь у політичних переслідуваннях. У січні 2014 року він виніс обвинувальний вирок проти так званих «васильківських терористів».

Під час розгляду зазначеної справи кандидат заборонив журналістам знімати судовий процес та ухвалив розглядати справу в закритому режимі, посилаючись на те, що засоби масової інформації приділяють надто велику увагу судовому процесу.

Справа визнана Харківської правозахисною групою політичним переслідуванням. Згодом Верховна Рада реабілітувала обвинувачених та визнала їх політичними в'язнями. Апеляційний суд скасував вирок, мотивуючи рішення відсутністю у справі доказів, достатніх для встановлення вини засуджених.

Разом з тим, відповідно до реєстру речових прав, кандидат має квартиру в Сімферополі, яку не вказав у деклараціях.

У декларації за 2013 рік він взагалі не вказав ані витрат на оренду майна, ані саме майно. Хоча відповідно до інформації зі ЗМІ, кандидат у 2014 році продавав будинок площею 370 кв. м.

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Володимир Воронько не задекларував жодного житла ані на праві власності, ані на праві користування.

Разом із тим він, імовірно, приховав продаж квартир та не задекларував отримані від цього кошти.

Так, у 2016 році з декларації судді зникло дві квартири у Луганську на 69,3 кв. м та 52,2 кв. м, які були у декларації за 2015 рік. Воронькові та його дружині належало по 33,3% від першої квартири, дружина також була власницею 50% другої квартири.

Його нерухоме майно було продано за 75 тис. грн, дружини — за 60,5 тис. грн. У декларації вказаний лише один правочин.

Декларації судді Личаківського районного суду міста Львова Романа Головатого викликають підозри щодо його незаконного збагачення та недекларування майна.

У декларації за 2012 рік суддя вказав доходи дружини у розмірі 23,8 тис. грн та кошти на банківському рахунку в розмірі 56,2 тис. грн. У 2013 році доходи дружини становили 38,4 тис. грн, заощадження — 279,7 тис. грн. У 2014 році доходи — 26,8 тис. грн, заощадження — 349,5 тис. грн. У 2015-му Головатий зазначив, що заощадження дружини становлять 60 тис. доларів США готівкою, що значно перевищує вказані раніше заощадження.

Разом з тим кандидат разом з дружиною з 2015 року декларує 100 тис. доларів США готівкою. При чому зарплата судді у 2015 році — 170 тис. грн на рік. Середньорічний курс долара у 2015 році був 21,84 грн за долар. Сумнівно, щоб із таким доходом без додаткових надходжень родина судді могла мати такі заощадження.

Журналісти також виявили незадеклароване майно у тестя кандидата — Романа Новосядла. У 2017 році він став власником елітної нерухомості площею майже 200 кв. м. У своєму коментарі журналістам він заявив, що придбав нерухомість за свої кошти, але також заявив, що його син Роман Головатий проживає у цьому будинку, проте під час візиту журналістів був відсутній, натомість були присутні його діти. У декларації кандидата за 2017 рік цієї нерухомості не зазначено. В коментарі журналістам Головатий заперечив, що проживає в будинку тестя.

Журналісти також поставили запитання судді Головатому стосовно походження майна та доходів його сім'ї. Він не надав жодної відповіді.

Київська суддя Оксана Голуб в січні 2014 року позбавила особу права керування всіма транспортними засобами терміном на 4 місяці за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122−2 КУпАП. А вже 17 березня, за даними Вищої кваліфікаційної комісії суддів, це рішення було скасоване постановою Апеляційного суду Києва на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». У зв'язку з цим вона підлягає люстрації, що означає 10 років заборони на будь-яку державну службу.

Про цей факт кандидатка не повідомила у декларації доброчесності, і тепер Вища рада правосуддя має вирішити, чи притягувати її до дисциплінарної відповідальності. Цікаво, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане вище судове рішення від 27 січня 2014 року було надіслане судом для публікації лише 3 липня 2018 року, тобто через 4,5 роки. Можливо, так це рішення суддя намагалась приховати.

В інтернеті також доступний відеозапис судового засідання під головуванням судді Голуб, де чути, як після заслуховування думки учасників справи суддя заборонила вільному слухачу здійснювати відеозапис судового засідання, а згодом, після попереджень, видалила його із зали судових засідань.

Кандидат юридичних наук, адвокат Олексій Горох раніше випробував свої сили у відборі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, але вибув з конкурсу. Викладає кримінальне право у Києво-Могилянській академії.

Питання викликають його автомобілі та дохід дружини, задекларовані ним у 2017 році.

За минулий рік кандидат в антикорсудді задекларував дохід від відчуження транспортного засобу в розмірі 450 тис. грн — очевидно, йдеться Toyota Camry 2008 року випуску з його позаминулорічної декларації. Але раніше того ж року на співбесіді в рамках конкурсу до Верхоного Суду він повідомив, що придбав це авто за 120 тис. грн. Малоймовірно, що після 4 років експлуатації вартість цього автомобіля зросла майже у 4 рази.

Того ж року адвокат задекларував Toyota Camry 2015 року випуску, придбану за 108 тис. грн. Ціна видається сумнівною в умовах, коли середня ринкова вартість такого автомобіля складає близько 500 тис. грн.

Задекларований дохід дружини кандидата Віти Горох за 2017 рік склав трохи менше 17 тис. грн, тоді як за даними сайту VitaGorokh Beaurt Studio вартість послуг дружини кандидата є доволі високою. І, судячи з її світлин та публікацій, послуги стиліста/перукаря/візажиста Віта Горох надає часто, що змушує сумніватись у таких незначних доходах. Крім того, відсутні дані про реєстрацію її підприємцем, тобто дуже ймовірно, що підприємницька діяльність ведеться без належного оформлення.

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Микола Дідик імовірно не задекларував право користування усім майном.

В електронній декларації за 2015 рік Дідик вказав дві автівки Subaru Forester та Skoda Fabia як спільну з дружиною власність. Сім'я отримала право власності на них у 2013 та 2005 роках відповідно. Однак у паперових деклараціях за 2012—2014 роки та паперовій за 2015 рік своє право власності на ці транспортні засоби Дідик не вказав, зазначивши лише право власності дружини.

В електронній декларації за 2015 рік Дідик вказав як спільну з дружиною власність квартиру площею 106,5 кв. м у Хмельницькому, якою вони володіють від 2005 року. Але за 2012—2015 роки задеклароване лише його право власності на це житло.

Також виникають підозри щодо можливого незаконного збагачення судді. 2013 року дружина кандидата набула квартиру на 97 кв. м у Києві вартістю 875 950 грн. Відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно, ця квартира була набута у подарунок, ймовірно, від батьків. Однак виникають сумніви в тому, що вони мали кошти для такого подарунку, оскільки батьки дружини працювали на заводі «Електроприлад» у Кам'янці-Подільському.

Окрім того, 2015 року Дідик задекларував 50 тис. грн та 5 тис. доларів готівки. Хоча на той час доходи його сім'ї поповнювала лише суддівська винагорода в 244 тис. грн на рік, пенсія батька — трохи більше 22 тис., та стипендія сина — менше 10 тис. грн.

Документи правника з Київщини Костянтина Докійчука на посаду судді Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду раніше були предметом розгляду Громадської ради доброчесності.

Тоді члени ГРД помітили, що дохід кандидата за 2015 рік склав 0 грн, тоді як дружина задекларувала 46 918 грн. ГРД висловила обґрунтований сумнів щодо відповідності доходів Докійчука та його сім'ї задекларованим видаткам.

А якщо вірити наступним деклараціям Докійчука, то у 2017 році своєю діяльністю адвокат заробив лише 3 тис. грн.

Суддя Солом'янського районного суду Києва Вікторія Кицюк, яка нещодавно змінила прізвище на Жовноватюк, стала відома поза судовим процесом, коли потрапила у скандал з патрульними. За словами поліцейських, суддя зупинила автомобіль посеред вузької вулиці й тим самим заблокувала рух в обидві сторони. Патрульний екіпаж, який проїжджав цією дорогою, зупинився, як і всі інші учасники руху. Поліцейські та водії просили суддю перепаркувати автомобіль, але вона проігнорувала прохання. Через цей випадок суддя стала фігуранткою 4 проваджень, але в підсумку Жовноватюк вийшла сухою з води, а двом патрульним поліцейським винесли суворі догани.

Це не єдиний випадок, коли Жовноватюк звинувачували у порушенні правил дорожнього руху. Зокрема, 1 березня 2018 року в Києві, керуючи автомобілем марки Toyota Rav 4, суддя зіткнулася з Toyota Camry. Жовноватюк визнали винною у вчиненні адміністративного правопорушення та оштрафували її на 340 гривень.

Окрім цього, у кандидатки є політично-бізнесові зв'язки. Її чоловік Олексій Миколайович Жовноватюк — помічник нардепа Руслана Сольвара з БПП.

Існує також підозра, що Жовноватюк використовувала свої суддівські зв'язки у справі її теперішнього чоловіка Олексія Жовноватюка. Потерпіла Тетяна Михайлівна Набока обвинувачує його у намаганні шляхом обману заволодіти її коштами. Наразі триває судовий розгляд справи. Вимоги Олексія Жовтованюка обґрунтовуються наявністю розписки, що була набрана на комп'ютері, в якій зазначалося, що Набока взяла в борг 100 тис. доларів. Сама ж Набока стверджує, що, скориставшись її довірою, Жовноватюк заволодів належними їй документами, підробив розписку та у квітні 2013 року звернувся до суду з позовом про стягнення з неї 100 тис. доларів США. Текст розписки дав Жовтованюку можливість звернутися з позовом до Подільського районного суду Києва, а не за місцем проживання Набоки в Миколаївській області, як того вимагає законодавство України. У ході судів та 2 експертиз, розписка була знищена. Зараз триває розгляд цієї справи у Верховному Суді.

Доступні також пояснення кандидатки щодо викладених претензій.

Kyiv Post визнавав суддю Жовтованюк Anti-Reformer of the Week — антиреформатором тижня.

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Тарас Заєць, якого відносять до «суддів Майдану», в лютому 2014 року дозволив утримувати під вартою учасника акцій протесту, а пізніше — не вказав про цей факт у декларації доброчесності.

Також наші аналітики звернули увагу, що він, працюючи до 2014 року помічником судді, придбав автомобіль Audi Q7. Зараз, наприклад, ціна такої машини 2013 року випуску стартує від 21 500 доларів США.

Начальник юридичного відділу Київського національного торговельно-економічного університету Олександр Івасин імовірно не задекларував усе майно. В анкеті на посаду судді, він зазначив, що від 2011 року працює в Києві.

Однак у майновій декларації за 2017 рік вказав право власності на четверту частину квартири в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області. Інших об'єктів нерухомості, придатних до проживання, там немає. У тому числі, немає ніякого орендованого житла у Києві, зазначеного як місце проживання.

Проте 2018 року в Івасина вже з'явилася квартира у Києві, яку він приватизував.

Також Івасин чомусь не вказав у декларації за 2017 рік автомобіль Hyundai, який фігурує у судовому рішенні про поділ спільного майна.

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Олег Кімстачов раніше здійснював серйозні процесуальні порушення, за що отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності, та лише раз притягався до дисциплінарної відповідальності.

У 2016 році відповідачка у справі заявила відвід судді Кімстачову на підставі звіту Державної судової адміністрації про порушення при автоматичному розподілі справ у цьому суді. Окремі судді були безпідставно виключені з розподілу, що, своєю чергою, збільшувало вірогідність потрапляння справи до конкретного судді або групи суддів. Тому відповідачка вважала, що справа до судді Кімстачова могла потрапити не випадково. Крім того, суд двічі ухвалами від 20.05.2016 та 02.08.2016 відмовляв у задоволенні клопотання відповідача про відвід судді Кімстачова, що може свідчити про пряму чи побічну зацікавленість судді у результаті розгляду цієї справи.

У лютому 2016 року суддю Кімстачова притягнули до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів із розгляду справи у встановлений законом строк у двох адміністративних справах. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.

У січні 2017 року суддя Кімстачов призначив до судового розгляду справу, однією зі сторін якої була інша суддя Уманського міськрайонного суду Тетяна Черниш, яка також подається до антикорсуду.

Цивільний процесуальний кодекс зобов’язує у такому випадку передати справу до апеляційної інстанції для визначення суду. Однак Кімстачов цього не зробив, що свідчить про очевидне ігнорування суддею норми закону. Рішенням суду у цій справі позов було задоволено повністю.

Крім того, кандидат не може бути призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оскільки був депутатом Печенізької селищної ради Харківської області в 2006—2010 роках, про що зазначено в його досьє (стор. 63).

Відповідно до закону «Про Вищий антикорупційний суд», особа, яка займала політичні посади чи мала представницький мандат, не може бути призначеною на посаду судді цього суду.

У листопаді 2016 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Полтавської області винесла адвокату Артуру Коряку попередження за емоційні вислови в бік судді.

Заповнюючи декларацію доброчесності для участі у конкурсі, в розділі для додаткових пояснень адвокат чесно розповів, яким чином порушив адвокатську етику: «В одному з численних засідань п. Смілянський Є. А. (суддя, що був позивачем у справі, — DJR) додатково до своїх постійних образ мене та мого клієнта додав образи на адресу суддів Лубенського міськрайонного суду, а потім заявив клопотання про проведення йому (!) психіатричної експертизи. Це певною мірою мене збентежило (я ж розумів, що по інший бік таки суддя), і хоча суд відхилив таке його клопотання — я в подальшому допустив такі вислови в адресу Смілянського Є. А. — «Бетмен», «єдиний борець з корупцією» та «людина з певними психічними вадами».

Рішення КДКА Коряк не оскаржував, адже визнавав свою надмірну емоційність у судовому засіданні. При визначенні виду стягнення було враховане його критичне ставлення до своїх дій, а також те, що правник раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Це дисциплінарне стягнення вже погашене.

Впродовж 2016—2017 років чернігівський адвокат Юрій Красненко укладав договори про надання правової допомоги, що може свідчити про отримання ним доходів від здійснення адвокатської діяльності. У свої електронні декларації за цей період він вніс тільки близько 6,5 тис. грн допомоги від центру зайнятості.

Цікаво, що впродовж цих років кандидат в антикорупційні судді не декларував жодних готівкових чи банківських заощаджень, але вказав наявність іпотечного кредиту розміром 195 тис. грн.

Очевидно, що такої суми задекларованих доходів недостатньо навіть для забезпечення життя кандидата, а надто для сплати іпотечного кредиту чи щорічних внесків на забезпечення адвокатського самоврядування.

Має профіль в «Однокласниках», яким користувався після блокування Україною веб-ресурсів держави-агресора.

Адвокатка з Одещини Тетяна Круценко у своїх деклараціях на посаду судді за 2016 та 2017 роки вказала, що її річний дохід становить 36—37 тис. грн. Але ця цифра є сумнівно низькою як для правнички, яка здійснює активну адвокатську діяльність, відвідуючи близько 20 засідань на місяць в якості представниці сторін.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Тетяні Круценко на праві особистої приватної власності з 17 серпня 2004 року належить квартира в Одесі загальною площею 57,5 кв. м. Однак у деклараціях кандидатки на посаду судді за 2016—2017 роки цього майна немає.

З того ж реєстру відомо, що батько Круценко здає належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку в Одеській області загальною площею 3 190 кв. м та отримує за це плату. Проте в деклараціях кандидатки в антикорсудді за 2016—2017 роки Тетяна Круценко вказала, що єдиним доходом її батька є пенсія. Отже, ймовірно, має місце недекларування доходу у вигляді орендних платежів.

Також кандидатка не задекларувала членство у Національній асоціації адвокатів України, хоча мала би це зробити згідно із законодавством. Така помилка є поширеною серед більшості кандидатів з числа адвокатів.

Про адвоката з Черкащини Олексія Кухара відомо таке: він є засновником благодійного фонду, допомагав із закупкою форми для бійців АТО і є членом Ради адвокатів України.

В документах на конкурс він зазначив, що в липні 2014 року став організатором ініціативної групи серед адвокатів Вінниччини. Групою були зібрані необхідні кошти, замовлено пошив і закуплено камуфляжний одяг та «розвантажувальні жилети» для співробітників спецпідрозділу «Грифон», які направлялись у зону АТО.

Кандидат юридичних наук Кирило Легких є доцентом кафедри кримінального процесу та криміналістики в Академії адвокатури України. Адвокат з 2007 року, юристконсульт «БТФ-Колтюбінг».

Кирило Легких також є національним експертом Ради Європи з питань антидискримінації та застосування практики Європейського суду з прав людини. Співпрацює як тренер для адвокатів з різноманітними міжнародними та національними інституціями в сфері захисту прав людини, в тому числі з Координаційним центром з надання безоплатної правової допомоги при Міністерстві юстиції України, Офісом Ради Європи в Україні, Національною асоціацією адвокатів України, Радами адвокатів регіонів.

Згідно з даними електронної декларації кандидата за 2017 рік, його зареєстроване місце проживання знаходиться у Полтаві, а фактичне — в Києві. Майнові права на жодні житлові об'єкти у Полтаві не декларував, але у травні 2013 року набув право власності на квартиру в Києві та машиномісце (гараж) сумарною вартістю 711 525 грн.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ці об'єкти нерухомості були подаровані кандидату в антикорсудді його батьком. В реєстрі зазначено, що батько Кирила Легких в грудні 2014 року зареєстрував право власності на 5 квартир за однією адресою у Полтаві, а навесні 2016 року — право власності на 8 гаражів за однією адресою у Полтаві. Все це майно було набуте на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених з ГО «Русский пар», якою з травня 2012 року керує сам батько кандидата.

Родичка судді Апеляційного суду Івано-Франківської області Андрія Малєєва має у власності майно, походження якого сумнівне.

Його теща Людмила Булієно набула у 2013 році право власності на квартиру 57,2 кв. м у столичному ЖК «Лазурний блюз», що на Русанівській набережній.

Орієнтовна вартість такої квартири в 2014 році складала щонайменше 75 тис. доларів США. За даними анкети кандидата, теща є пенсіонеркою, а її останнє місце роботи — Івано-франківська дитяча лікарня, де вона працювала лікарем-педіатром. Наявність у тещі коштів для придбання такої квартири викликає сумніви. Тож імовірно, що квартира була придбана за рахунок певних прихованих від оподаткування доходів тещі або незаконних коштів самого кандидата.

У травні 2017 суддя в соцмережі опублікував пост «за Жінку», в якому присутні неетичні висловлювання.

Серед інших кандидат висловлює наступні думки: «Чмошниці обирають чмошників», «У нас усього-то процентів 15 справжніх чоловіків, народжених справжніми жінками, і вони, переважно, тримають лімес на Сході. А на решті території скупчилися напів-чоловіки, які мають під хітоном якесь причандалля і на тому все».

Не всі задокументовані буковинським суддею Віталієм Марчаком відомості про себе збігаються з реальними фактами і подіями.

Так, є питання до даних про колишню дружину судді. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вона є засновником ТОВ «Грац Студіум Компані» з грудня 2015 року, але в деклараціях за 2015 та 2016 роки, де Віталій Марчак вказував її як члена своєї сім'ї, такі корпоративні права відсутні.

Крім того, в анкеті на посаду антикорупційного судді кандидат зазначив, що 11 листопада 2014 року був на підвищенні кваліфікації у Києві, тоді як 11 листопада 2014 року колегія суддів Апеляційного суду Чернівецької області під його головуванням розглянула апеляційну скаргу на вирок у кримінальній справі.

Таке ставалося й раніше: 30 травня 2014 року він, за даними з анкети, був на підвищенні кваліфікації у столиці, тоді як цього ж дня він постановив дві ухвали в Чернівцях про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду (1, 2). Варто уваги, що в цих ухвалах по різних кримінальних справах суддя Марчак призначив апеляційний розгляд на одну й ту ж саму дату та годину.

Суддя Сергій Масловський досі є одним із засновників ТОВ «Українська юридична компанія «Грааль», хоча був зобов'язаний передати в управління належні йому корпоративні права і повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Проте, як слідує з відповіді НАЗК, таке повідомлення від пана Сергія не надходило.

Кандидат в електронній декларації за 2017 рік майнові права на жодні авто не задекларував. Проте у серпні 2017 року оскаржував постанову про штраф через порушення ПДР. А вже в лютому 2018 року Сергій Масловський став учасником ДТП. Схоже на те, що суддя все ж має у користуванні транспортний засіб.

Згідно з відомостями з реєстру МВС, матері кандидата належать Kia Soul 2012 року випуску та Mazda 6 2017 року випуску (з 29.12.2017). Згідно з даними досьє Сергія Масловського, його мати є пенсіонеркою.

Вчений, доктор юридичних наук, професор Олександр Мережко — колишній викладач Люблінського Католицького університету імені Івана Павла II, а зараз — завідувач кафедри права Київського національного лінгвістичного університету.

Досьє цього кандидата в судді Вищого антикорупційного суду містить інформацію про його членство у Всесвітній організації юристів (The World Jurist Association), Американському товаристві міжнародного права (The American Society of International Law), Асоціації правників України та Асоціації випускників програми імені Фулбрайта (Fulbright Alumni Association).

Водночас, попри вимоги Закону України «Про запобігання корупції», у декларації вченого за 2017 рік цих даних немає. Не внесені туди також дані про право власності чи користування його дружиною Вікторією Улиганець та матір'ю Лілією Примушко будь-яким нерухомим майном, придатним для проживання.

При цьому Олександр Мережко демонструє активну громадську позицію у світлі агресії Російської Федерації. У досьє кандидата є дані про науково-дослідну роботу з теми міжнародно-правових аспектів агресії Росії проти України та її основні результати, відображені у роботах: Crimea’s Annexation in the Light of International Law. A Critique of Russia’s Legal Argumentation; Crimea’s Annexation by Russia — Contradictions of the New Russian Doctrine of International Law; «Проблематика притягнення Росії до відповідальності у зв’язку зі знищенням малайзійського авіалайнера».

Про його наукові здобуткі детальніше пише Вікіпедія.

Голова адвокатського об'єднання «Лойєрс Груп» та керуюча власного адвокатського бюро Анна Надточиєва, ймовірно, вдалася до приховування реальних доходів.

За 2017 рік вона задекларувала загальний дохід своєї родини на рівні 126 тис. грн. З них заробітна плата Надточиєвої — 42 тис. грн. При тому родина складається з 5 осіб, має три авто, які потребують обслуговування, квартиру та два недобудованих будинки (один з них площею 300 кв. м).

Крім того, кандидатка декларує значні заощадження — 20 тис. доларів США, 5,5 тис. євро та 120 тис. грн.

Суддя Кропивницького апеляційного суду Віктор Онуфрієв, ймовірно, вдається до приховування власного майна через реєстрацію на матір, яка є пенсіонеркою 1946 року народження.

Так, у 2014 році мати судді придбала квартиру площею 67 кв. м та вартістю понад 1 млн грн, а в 2017 році — автомобіль. Існують обґрунтовані сумніви щодо спроможності матері-пенсіонерки здійснювати такі покупки.

Ще Онуфрієв не вказав у декларації кредитні зобов'язання своєї дружини. У 2007 році дружина судді уклала кредитний договір з «Райффайзен банк Аваль», відповідно до якого у неї виникло зобов'язання перед банком на суму 18 тис. доларів США. Відповідно до договору від 12.03.2015 суму було змінено на 105 164,04 грн (курс долара від НБУ на цей день — 21,55 грн). Однак ні у декларації за 2015, ні за 2016, ні за 2017 рік таких фінансових зобов'язань не відображено.

У день отримання дружиною кредитних коштів теща судді й придбала вище згадану квартиру. Це може свідчити, що квартира була придбана за кредитні кошти і теща є лише формальним власником нерухомості.

Громадська рада міжнародних експертів засумнівалась у судді В'ячеславі Піковському через придбання його родичами коштовного майна, зокрема квартир та автомобілів.

Адвокат Олександр Сагайдак зазначив, що бере участь у приблизно п'яти судових засіданнях щомісяця. При цьому, в деклараціях на посаду судді за 2016 та 2017 роки кандидат вказав, що його річний дохід становить 18 122 грн та 39 770 грн відповідно. Такий дохід є сумнівно низьким як для адвоката, який здійснює активну адвокатську діяльність.

Про рівень ймовірних доходів, який би мав бути значно вищим задекларованих, свідчить факт набуття у власність паном Олександром у лютому 2014 року будинку площею 391,5 кв. м під Києвом, який відображено у його декларації.

Як і чимало інших кандидатів з числа адвокатів, він не задекларував членство в Національній асоціації адвокатів України, членами якої є всі без винятку адвокати країни, хоча мав це зробити згідно із законодавством.

В лютому 2014 року рівненський суддя Андрій Сало визнав протиправним і скасував звернення депутатів Володимирецької районної ради до Президента й парламенту, в якому вони закликали зокрема припинити політичні репресії проти Євромайдану та відмінити прийняті 16 січня «диктаторські закони». Як привід для скасування звернення зазначив «відсутність правового обґрунтування». Ймовірно, суддя Сало виконував політичну вказівку.

Крім того, суддя користувався автомобілем, який не зазначав у деклараціях. У травні 2016 року ЗМІ повідомили про викрадення його автомобіля BMW X5, тоді як у майновій декларації за 2016 рік немає права користування будь-яким транспортним засобом. При цьому право власності на автомобіль, імовірно, належить батькові кандидата Богдану Павловичу Салу. Бо, за даними Єдиного державного реєстру МВС, Сало Б. П. має право власності на автомобіль BMW X5 2005 року випуску, зареєстрований у 2012 році. Тобто суддя, ймовірно, користується вказаним автомобілем, який зареєстрований на батька, проте не зазначає його в деклараціях.

У квітні 2018 кандидат порушив правила дорожнього руху вже на іншому автомобілі BMW, проте, відповідно до поданого кандидатом повідомлення про суттєві зміни, він став власником цього автомобіля у травні 2018 року.

Згідно з матеріалами досьє кандидата, 12—13 квітня 2017 року він проходив тренінг для тренерів з метою підвищення рівня кваліфікації у Національній школі суддів України у Києві. Водночас — під час проходження навчання — постановив ухвалу від 12 квітня 2017 року у справі № 817/207/17 та ухвалу від 12 квітня 2017 року у справі № 817/1962/16.

Колишній суддя Подільського районного суду міста Києва ухвалював рішення відносно учасників Революції Гідності. Він позбавив водійських прав групу активістів за те, що вони нібито не зупинились на вимогу співробітника МВС.

У декларації кандидата на посаду не вказано вартість земельної ділянки площею 800 кв. м у м. Ірпінь Київської області (дата набуття права — 17.03.2011).

Дружина кандидата у своїй декларації за 2017 рік в розділі «Доходи в тому числі подарунки» вказала чоловіка, як джерело доходу, але не зазначила ані розмір доходу, ані від кого кандидат отримав такий дохід. Кандидат не надав такої інформації своїй дружині. Розмір доходів і подарунків також не зазначено.

Привертає увагу також факт отримання у 2017 році позики від громадянина Російської Федерації — брата екс-судді, який до 2017 року виконував обов'язки керівника слідчого управління Слідчого комітету РФ по Ханти-Мансійському автономному округу.

Доцентка Національного університету «Одеська юридична академія» Ірина Смазнова не задекларувала у деклараціях за 2016 та 2017 роки прав на житло в Одесі.

Крім того, кандидатка не вказала власних корпоративних прав на ТОВ «Нове місто», співвласницею якого вона є.

Також Смазнова у 2016—2017 роках не задекларувала корпоративні права батька у трьох товариствах з обмеженою відповідальністю.

У декларації за 2017 рік відсутня також інформація про доходи від розміщення кандидаткою та її батьками у 2016—2017 роках коштів на банківських рахунках. У кожного з них було по 200 тис. грн.

Доцент Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Валерій Станіславський, ймовірно, вдався до приховування майна шляхом оформлення його на матір.

Мати кандидата Валерія Іванівна Станіславська є пенсіонеркою та керівником ТОВ «Медформ». Протягом 2009—2016 років вона набула у власність значну кількість об'єктів нерухомості та земельних ділянок. У 2018 році за договором дарування вона отримала нежитлові приміщення, площа яких відповідає площі задекларованого Станіславським незавершеного будівництва.

Задекларований дохід Станіславського за 2017 рік склав близько 244 тис. грн, а в попередні — приблизно 163 тис. та 150 тис. грн. Таких доходів недостатньо для придбання автомобілів Mercedes B-class (у 2013 році) та Citroen Berlingo (у 2016 році). Ще протягом 2008—2013 років кандидат набув кілька об'єктів нерухомості.

Це ставить під сумнів відповідність задекларованих доходів та рівня життя.

Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Дмитро Тішко, сумніви щодо якого висловила Громадська рада міжнародних експертів, «прославився» тим, що відпустив підозрюваного у підготовці теракту в Миколаєві майбутнього бойовика-сепаратиста.

У 2014 році Суддя Тішко розглядав клопотання про обрання запобіжного заходу Дмитру Ковальову, якого затримала Служба безпеки України за підозрою у підготовці теракту в Миколаєві на 9 травня. Суддя відпустив диверсанта під домашній арешт, після чого той втік та приєднався до батальйону «Восток».

Наші аналітики також знайшли інформацію щодо сумнівного способу отримання доходу суддею та винесення ним рішень під час проходження навчання.

Леся Федорак є головою Гребінківського районного суду Полтавської області, де під її керівництвом впроваджено кілька проектів для дітей, школярів та дорослих, які цікавляться роботою суду.

Під час одного з цих проектів — гри-тренінгу «Життя кримінального провадження» для старшокласників — учні мали змогу випробувати себе у ролі слідчого, судді, прокурора або адвоката, познайомитися ближче з розглядом кримінальних справ.

У рамках ще одного проекту очолюваного нею суду — «Робочий день із суддею» — охочі можуть, надіславши відповідну заявку на електронну адресу суду, провести день, спостерігаючи за роботою служителя Феміди.

Гребінківський районний суд також має свою безкоштовну дитячу кімнату, щоправда за дітьми тут наглядають самі працівники суду «в порядку черговості, бажання та наявності вміння спілкуватися з дітьми». Ця кімната має також забезпечувати можливість проведення допиту дітей через відеозв'язок із залою засідань, щоб зменшити негативний емоційний вплив на дитину.

До речі, суддя Федорак наразі займає 4 місце у рейтингу кандидатів за результатами тестування та практичного завдання.

Нам невідомо, з яких причин Громадська рада міжнародних експертів засумнівалась у цьому кандидаті.

Наразі кандидат працює помічником голови Рожищенського районного суду Волинської області. Раніше працював суддею.

У травні цього року Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) визнала суддю Хитрика таким, що не відповідає посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання, що мало б стати підставою для звільнення. Але наступного місяця рішенням Вищої ради правосуддя (ВРП) суддя був звільнений з посади за власним бажанням — тобто уникнув звільнення через невідповідність посаді.

При тому, що ще раніше, 2015 року, ВККС рекомендувала звільнити суддю за порушенням присяги — через вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок якої постраждали люди. 12 серпня 2014 року він перевищив швидкість, при обгоні перед пішохідним переходом зіткнувся з попутною машиною, завдавши пасажирам легких тілесних ушкоджень, намагався втекти, вміст алкоголю в крові тоді підтвердили в наркодиспансері.

Цікаво, що цього дня суддя розглянув 12 справ і навіть притягнув іншого водія до відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп'яніння. Зважаючи на те, що о 14:30 суддя вже був у стані сп'яніння, виникає питання, як він розглядав ці справи.

У 2016 році рекомендацію ВККС про звільнення за порушення присяги скасував Вищий адміністративний суд України — бо сплив строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У рішенні ВККС також наведено дані з його письмових пояснень про те, що у робочий час Хитрик їздив консультуватия з суддею Апеляційного суду Волинської області — тобто суду, який забезпечує апеляційний перегляд рішень, що приймаються судом, в якому працював сам Хитрик. Це може свідчити про залежність кандидата як судді в минулому.

Крім того, кандидата в антикорсудді помічено за постійним залученням кредитних коштів, що може створити додаткові загрози для його незалежності. Зокрема, за даними електронних декларацій, впродовж 2015, 2016 і 2017 років Руслан Хитрик отримав понад 400 тисяч гривень кредитних коштів, 220 тисяч з них — 2017 року. Однак у його декларації на посаду антикорупційного судді зазначено лише отримання кредиту в розмірі 75 тис. грн.

В електронній декларації за 2015 рік кандидат в антикорсудді декларує користування з серпня 2012-го автомобілем Toyota Camry того ж року випуску, право власності на який належить його матері. Працює матір медсестрою.

Після 2012 року з декларацій кандидата зникли майнові права на житловий будинок площею 245,6 кв. м, не був задекларований і дохід від його відчуження. В електронній декларації за 2015 рік кандидат декларує право власності дружини на земельну ділянку площею 900 кв. м, яке в неї виникло 2009 року. В електронних деклараціях за 2016 та 2017 роки ця земельна ділянка декларується вже площею 0,09 кв. м.

Розслідування щодо кандидата провів проект Prosud, встановивши відомості, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

Криворізький суддя Ігор Чайкін бере участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду разом з дружиною — Ольгою Чайкіною, про яку ми розповідали у попередньому випуску. Якщо подружжя отримає посади, вона розглядатиме справи топ-корупціонерів у першій інстанції, він — в апеляції.

Але до судді Чайкіна, як і до судді Чайкіної, виникають питання щодо декларування майна. Так, у майнову декларацію за 2015 рік, серед іншого, він вніс права користування земельною ділянкою площею 1 856 кв. м у селі Новофедорівка на Кіровоградщині з 21.10.2010 та квартирою площею 61,10 кв. м у Кривому Розі на праві оренди з 01.02.2014. Тобто декларація 2015 року свідчить, що у 2014 році кандидат мав права на вищезазначені об'єкти, але у паперовій майновій декларації кандидата за 2014 рік їх немає.

З'ясування під час співбесіди потребують і підстави набуття й припинення права на житловий будинок площею 213 кв. м, вказаний у паперовій майновій декларації судді за 2014 рік, але відсутній у наступних майнових деклараціях, як і дані про дохід від його можливого продажу.

Крім того, у майнових деклараціях за 2015—2017 роки та декларації кандидата на посаду антикорупційного судді за 2017 рік кандидат не зазначив вартість рухомого та нерухомого майна на дату його набуття ним самим або членами його родини.

Нагадаємо також, що подружжя Чайкіних вписало у свої анкети на посаду кандидата в судді Вищого антикорупційного суду однакову відповідь на запитання щодо спеціальних навиків, допоміжних у роботі судді: «прагнення до професійного розвитку; оперативність; зрілість, логічність, аналітичний розум, вміння ефективно слухати; працьовитість, порядність, справедливість».

Уманська суддя у відставці Тетяна Черниш вже пробувала свої сили в конкурсі до Верховного Суду, а тепер — іде до Вищого антикорупційного.

Уманський міськрайонний суд, де працювала кандидатка, відомий тривалою практикою втручань у автоматизовану систему документообігу суду. Зокрема, за період 01.01.2015—31.03.2016 Державна судова адміністрація України зафіксувала у системі 48 365 випадків внесення недостовірних даних, що свідчить не лише про систематичну участь у розгляді справ неповноважних суддів, а й про ймовірне винесення ними неправосудних рішень.

На це звернула увагу Громадська рада доброчесності у негативному висновку щодо судді Черниш, відзначивши, що інформація про будь-які активні дії судді з викриття або протидії таким явищам відсутня. Таким чином, своєю бездіяльністю суддя сприяла спотворенню правосуддя.

Більше того, суддя Черниш скористалася традицією до порушень у діяльності суду на свою користь. У 2017 році суддя Черниш, безперечно усвідомлюючи порушення правил підсудності, подала до того ж суду, де працювала, позов щодо надання дозволу на її поїздку з малолітнім сином без згоди батька до Єгипту.

Попри вимоги законодавства, яке забороняло Уманському міськрайонному суду розглядати цю справу (її мали передати до суду вищої інстанції), суд у короткі строки надав дозвіл. Суддя Черниш, яка мала знати про порушення підсудності, таке рішення не лише не оскаржила, але й реалізувала.

Це неправосудне рішення приймав суддя Уманського міськрайонного суду Кімстачов з нашого попереднього випуску.

Інша суддя того ж суду Людмила Горячківська, яка є близькою подругою та кумою кандидатки, винесла завідомо неправосудне, злочинне рішення, яким позбавила будинку, особистої власності та іншого майна, родину Є. Горячківську за ці дії в 2017 році Вища рада правосуддя відсторонила від здійснення правосуддя.

Суддя Черниш, достовірно знаючи про ці факти, не повідомила про свої дружні стосунки з Горячківською та взяла до свого провадження справу родини Є. Крім того вона свідомо не повідомила позивача та його представника про час та місце розгляду справи, що пізніше було встановлено Апеляційним судом Черкаської області.

Раніше, у 2015 році, Вища кваліфікаційна комісія суддів притягала суддю Черниш до дисциплінарної відповідальності за порушення правил повідомлення учасників процесу про судові засідання.

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Даниїла Чорненька не вперше пробує сили на високі посади у судовій системі. На початку 2018 року вона була кандидатом до Вищої ради правосуддя.

У 2017 році суддя Чорненька брала участь у освітньому заході для учнів Монастирищенської школи, присвяченому юридичним професіям. Дев’ятикласники мали змогу більше дізнатися про роботу судді та можливості опанувати цю професію.

Суддя з Луганщини Катерина Широка є випускницею Loyola University Chicago та Української школи політичних студій.

В одному з інтерв'ю пані Катерина зазначає: «Восени 2014 року, відчувши весь страх війни на собі, я прийняла рішення допомагати нашим захисникам. Дякую моїм друзям і знайомим, які підтримали цю ідею. Спільними зусиллями ми купували ліки, теплі речі, постільну білизну. Допомагали лікарні, яка знаходиться в місті Старобільську Луганської області. Кілька разів я роздавала теплі шкарпетки по блокпостах, чому були дуже раді солдати нашої армії».

У декларації за 2015 рік не задекларувала наявності у неї будь-яких заощаджень. У декларації за 2016 рік суддя задекларувала отримання сукупного доходу в обсязі 202 тис. грн (з урахуванням сплачених податків). При цьому було витрачено 79 тис. грн на погашення позик, а також відкладено 3 тис. доларів США, що в перерахунку на середньорічний курс за даними НБУ (24,4 грн) складає 73 тис. грн. Тобто сукупні витрати судді за рік складають 152 тис. грн.

Виглядає сумнівним, що 50 тис. грн, що залишилися у Катерини Широкої після вказаних вище витрат, є достатніми для покриття витрат на життя, враховуючи також витрати на оренду помешкання, обслуговування автомобіля та відпочинок за кордоном.

Громадська рада міжнародних експертів має сумніви щодо екс-судді Вищого адміністративного суду Ігоря Штульмана недарма: крім незадекларованої земельної ділянки та неточностей у деклараціях, він відзначився заборонами мирних зібрань і сприянням «суддям Майдану» в уникненні відповідальності.

Так, у 2013—2014 роках колегії суддів як за участю, так і під головуванням судді Штульмана ухвалювали рішення, що забороняли розміщення інформаційних наметів та проведення мирних агітаційних зібрань у попередні роки. Зокрема, йдеться про заборони встановлення наметів та/або проведення заходів міській організації Прогресивної соціалістичної партії україни у Краснодоні й Всеукраїнському об'єднанню «Батьківщина» у Севастополі 2012 року, а також благодійній організації «Центр усиновлення тварин» у Харкові 2010 року.

Суддя Штульман також був у складі колегії суддів, яка у 2015 році визнала незаконним та скасувала рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів про відсторонення судді Печерського районного суду міста Києва Оксани Царевич, яку Генеральна прокуратура підозрювала в ухваленні завідомо неправосудного рішення (у справах про адміністративні правопорушення відносно активістів Автомайдану).

Кандидат головував у колегії суддів, яка у 2016 році визнала незаконним та скасувала подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Олени Васильєвої з посади за порушення присяги (за висновком Тимчасової слідчої комісії, яка аналізувала рішення судді щодо учасників протестних акцій під час Революції гідності).

Також Штульман разом із Загороднім входив в колегію суддів, яка розглядала справу одіозного Володимира Бабенка та забороняла відеозйомку і користування телефоном адвокату Роману Маселку.

В резюме одеського адвоката Дмитра Ягунова зазначено, що він закінчив навчання на магістратурі у Королівському університеті м. Белфаст з відзнакою (2004—2005).

З 2007 року працював як національний експерт у міжнародних організаціях (ЄС, ЮНІСЕФ, Рада Європи). Є співавтором Закону України «Про пробацію» та численних публікацій на тему пенітенціарної системи України та пробації.

В електронній декларації за 2017 рік адвокат вказав, що у 2016 році набув право власності на квартиру в Києві вартістю понад 1,3 млн грн. Однак у його електронній декларації за 2015 рік не згадуються жодні заощадження.

При цьому розмір сукупного доходу кандидата в антикорупційні судді, згідно з даними електронних декларацій за 2015 та 2017 роки, становить трохи більше 60 тис. грн. Тобто походження коштів для придбання столичної квартири потребує перевірки.

З поясненнями кандидата щодо джерел його доходів можна ознайомитися за цим посиланням.

Крім того, адвокат не задекларував членство в Національній асоціації адвокатів України.