Цей аналітичний огляд підготовлений на основі порівняльного аналізу елементів національної процедури усиновлення та аналогічних елементів процедури усиновлення 15 країн Європи: Австрії, Болгарії, Грузії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Португалії, Румунії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чехії та Швеції. Дослідження національної процедури усиновлення здійснене за допомогою аналізу нормативного регулювання процедури, проведення інтерв'ю з експертами та аналізу судової практики. Дослідження процедур усиновлення іноземних країн здійснене за допомогою кабінетного аналітичного методу та методу експертних інтерв'ю. За збір даних про процедури усиновлення іноземних країн та проведення експертних інтервʼю висловлюю подяку Раті Абусерідзе,

Андро Ґіґаурі, Саломі Діасамідзе, Тінатині Коркія, Лізі Урджумелашвілі та Раті Хулузаурі. У звʼязку з отриманням інформації про процедури усиновлення іноземних країн за допомогою експертних інтервʼю, текст дослідження в цій частині не містить посилань на відповідне нормативне регулювання іноземних країн.

Результати цього дослідження можуть бути корисними для розробки пропозицій політики та розробки змін до нормативного регулювання процедури усиновлення в Україні.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу та рецензована в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією авторки та не обов'язково відображають позицію Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).