У 2019—2020 роках кандидат
не декларував жодного місця проживання у Києві, хоча, за даними сайту Верховної Ради, отримував бюджетну компенсацію для оренди житла або винайму готельного номера у розмірі близько 20 тис. грн на місяць. Не задеклароване також і місце проживання доньки кандидата, яка з 2019 року працює в Києві помічником-консультантом іншого народного депутата, колеги по фракції «Слуга народу» Андрія Задорожного.
У тому ж 2019 році кандидат продав дві квартири в Одесі, але
не подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані — дохід від продажу квартир на суму 1,2 млн грн.
Одну з цих квартир він продав за 718 тис. грн. За деклараціями, її вартість на момент набуття у 2010 році видається сильно заниженою — 15,7 тис. грн або близько 2000 доларів США. Схоже на намір «оптимізувати» оподаткування.
Невідповідність кандидата критерію політичної нейтральності Кандидат є членом політради й народним депутатом від партії «Слуга народу», а у 2010 був обраний депутатом Одеської міської ради від партії «Фронт змін».
За даними Відкритого реєстру національних публічних діячів України, дружина Костіна працює помічником-консультантом його колеги по партії, парламенту й комітету Дирдіна, а дружина Дирдіна — помічником-консультантом Костіна. Схожий «обмін» існує і між кандидатом та депутатом Задорожним: помічником-консультантом останнього працює донька Костіна, а, імовірно, син Задорожного — помічником-консультантом Костіна. Це —
можливі випадки кумівства (використання службових повноважень в інтересах близьких осіб).
За
даними проєкту «Схеми», дружина Дирдіна, яка є помічницею Костіна, також може бути причетною до відмивання коштів у рамках проєкту часів експрезидента Віктора Януковича з проведення в Україні зимових олімпійських ігор.
Як голова комітету з правової політики Андрій Костін відповідальний у парламенті за судову реформу. Проте саме в період керівництва комітетом Костіним належна судова реформа блокувалася, а необхідні законодавчі зміни та пропозиції
спотворювалися.
Зокрема, зупинився процес перезапуску ВККС, через що Україні бракує вже близько 2000 суддів. Замість перезапуску ВРП почалося її
посилення. А суддів Конституційного Суду парламент
продовжує призначати без впровадження прозорого конкурсу.