8 проблем
з притягненням суддів до дисциплінарної відповідальності
з притягненням суддів до дисциплінарної відповідальності
1 • Розумні строки зводять з розуму
2 • Повернути, не можна прийняти
3 • Ми не скажемо, хто ігнорує вашу скаргу
4 • Гласність? Хочете щось побачити — приходьте
5 • Втекти у відставку
6 • Апеляція для обраних
7 • Доброчесність суддів має перевіряти хтось, але не ми
8 • Майнові декларації ми теж не перевіряємо. Але останнє слово — за нами
Кадри вирішують все (замість висновків)Вимоги до Вищої ради правосуддя
2 • Повернути, не можна прийняти
3 • Ми не скажемо, хто ігнорує вашу скаргу
4 • Гласність? Хочете щось побачити — приходьте
5 • Втекти у відставку
6 • Апеляція для обраних
7 • Доброчесність суддів має перевіряти хтось, але не ми
8 • Майнові декларації ми теж не перевіряємо. Але останнє слово — за нами
Кадри вирішують все (замість висновків)Вимоги до Вищої ради правосуддя
березень 2018
NB: Матеріал створено у березні 2018 року.
Актуальну інформацію про проблеми з притягненням суддів до дисциплінарної відповідальності можна отримати на сайті "Провали Вищої ради правосуддя".
1
Розумні строки зводять з розуму
Чому строки важливі? Уільям Гладстон, прем'єр-міністр Великої Британії кінця XIX століття, казав, що невчасне правосуддя — це відмова у правосудді1. У притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності строки є певними терезами, які урівноважують можливості Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо розгляду скарг з одного боку з обов'язком притягувати суддів до дисциплінарної відповідальності для забезпечення професійного та доброчесного суддівського корпусу — з іншого. Якщо строки не дотримуються — проблемні судді продовжують здійснювати правосуддя, чим ставлять під загрозу довіру до судової влади.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. У законі передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк, а точніші строки визначені регламентом ВРП.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. У законі передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк, а точніші строки визначені регламентом ВРП.
1
Justice delayed is justice denied.
Justice delayed is justice denied.
Етапи дисциплінарного провадження
1
Попереднє вивчення і перевірка дисциплінарної скарги
2
Відкриття провадження у дисциплінарній справі
3
Розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення
4
Оскарження рішення дисциплінарної палати
На першому етапі дисциплінарного провадження член ВРП попередньо вивчає та перевіряє скаргу у розумний строк. До 6 лютого 2018 року цей строк складав 45 днів, проте доповідачі рідко дотримувались його, і ВРП вирішила змінити регламент, надавши доповідачам майже необмежену дискрецію щодо строку перевірки. Після цього доповідач має або передати передати скаргу на розгляд дисциплінарній палаті, або ж залишити її без розгляду. Проте строк, протягом якого палата повинна прийняти рішення за висновком відповідача, взагалі нічим не визначено.
Таким чином, подана до ВРП скарга відразу потрапляє у поле правової невизначеності, де у членів ВРП повна дискреція щодо того, коли вирішувати її долю. Член ВРП може необґрунтовано довго проводити перевірку, а дисциплінарна палата після того — зволікати з розглядом питання про відкриття провадження. У кожного ж бо своє розуміння «розумності» строку.
Таким чином, подана до ВРП скарга відразу потрапляє у поле правової невизначеності, де у членів ВРП повна дискреція щодо того, коли вирішувати її долю. Член ВРП може необґрунтовано довго проводити перевірку, а дисциплінарна палата після того — зволікати з розглядом питання про відкриття провадження. У кожного ж бо своє розуміння «розумності» строку.
Як це відбувається на практиці
26 січня 2018 року відбулося засідання Першої дисциплінарної палати (ДП) ВРП, де розглядались питання про відкриття дисциплінарних справ. Скарги, які розглядались, надходили у вересні—жовтні минулого року. 29 січня 2018 року Друга дисциплінарна палата розглядала питання про відкриття скарг, які надходили у березні, серпні—вересні та грудні. 31 січня 2018 року Третя дисциплінарна палата приймала рішення за скаргами від липня, вересня, жовтня та листопада. З порядків денних цих трьох засідань можна побачити, що проміжок між отриманням скарги до розгляду питання про відкриття провадження становить від 392 до 3183 днів. Іншими словами, практика ВРП стосовно цих стадій розгляду скарг на дії суддів варіюється від строку дещо більше одного місяця і аж до майже одного року, що є неприпустимим з точки зору правомірних очікувань скаржників і суспільства від цього виду діяльності ВРП.
Таким чином, на цих етапах дуже бракує чітко визначених строків, які б унеможливлювали зловживання, коли розгляд скарги роками не рухається. Але нещодавня зміна строку проведення попередньої перевірки з 45 днів на «розумний строк» лише демонструє, що ВРП в цьому не зацікавлена. Цими змінами вона лише забезпечила, щоб члени ВРП формально не порушували регламент, якщо вони навіть навмисно будуть затягувати розгляд скарг.
Після відкриття дисциплінарної справи доповідач готує справу до розгляду та повідомляє членів ДП про можливість призначення справи до розгляду. На це йому раніше відводилося 45 днів (змінами до регламенту від 6 лютого 2018 року цей строк скасували). Протягом 90 днів ДП має призначити справу до розгляду та розглянути її. Цей строк може бути продовжений не більше ніж на 30 днів.
Таким чином, на цих етапах дуже бракує чітко визначених строків, які б унеможливлювали зловживання, коли розгляд скарги роками не рухається. Але нещодавня зміна строку проведення попередньої перевірки з 45 днів на «розумний строк» лише демонструє, що ВРП в цьому не зацікавлена. Цими змінами вона лише забезпечила, щоб члени ВРП формально не порушували регламент, якщо вони навіть навмисно будуть затягувати розгляд скарг.
Після відкриття дисциплінарної справи доповідач готує справу до розгляду та повідомляє членів ДП про можливість призначення справи до розгляду. На це йому раніше відводилося 45 днів (змінами до регламенту від 6 лютого 2018 року цей строк скасували). Протягом 90 днів ДП має призначити справу до розгляду та розглянути її. Цей строк може бути продовжений не більше ніж на 30 днів.
2
Ухвала Другої ДП ВРП від 29.01.2018 №219/2дп/15-18
3
Ухвала Другої ДП ВРП від 29.01.2018 №224/2дп/15-18
Ухвала Другої ДП ВРП від 29.01.2018 №219/2дп/15-18
3
Ухвала Другої ДП ВРП від 29.01.2018 №224/2дп/15-18
Дисциплінарні палати, коли дуже хочуть, можуть розглянути справи і в строк. Для прикладу, 7 вересня 2018 року Перша дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу щодо судді Сергія Погрібного4. Уже 14 листопада 2017 року, тобто через 67 днів, цю дисциплінарну справу розглянули. Сергій Погрібний був особливий тим, що отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності (ГРД) у межах конкурсу до Верховного Суду.
Але попри це Вища кваліфікаційна комісія суддів рекомендувала призначити його суддею Верховного Суду. Складається цілком переконливе враження, що саме для того, щоб мати змогу рекомендувати цього суддю до Верховного Суду, ВРП так і поспішала з розглядом скарги на нього. Натомість у справі щодо судді Кириченко («суддя Майдану») Перша дисциплінарна палата відкрила провадження 27 квітня 2017 року5, але розглянула справу лише 16 листопада 2017 року6, тобто через 202 дні після відкриття.
Після розгляду дисциплінарної справи рішення палати може бути оскаржене суддею або скаржником (за дозволом ДП) до пленарного складу ВРП протягом 30 днів. Пленарний склад ВРП може скасувати, змінити чи залишити рішення без змін.
ВРП повинна розглянути таку скаргу протягом 60 днів і може продовжити цей строк ще на 60 днів у разі потреби. І тут ВРП також поводиться зі строками дуже вільно.
Після розгляду дисциплінарної справи рішення палати може бути оскаржене суддею або скаржником (за дозволом ДП) до пленарного складу ВРП протягом 30 днів. Пленарний склад ВРП може скасувати, змінити чи залишити рішення без змін.
ВРП повинна розглянути таку скаргу протягом 60 днів і може продовжити цей строк ще на 60 днів у разі потреби. І тут ВРП також поводиться зі строками дуже вільно.
5
Ухвала Першої ДП ВРП від 27.04.2017 №1012/1дп/15-17
6
Рішення Першої ДП ВРП від 16.11.2017 №3692/1дп/15-17
Ухвала Першої ДП ВРП від 27.04.2017 №1012/1дп/15-17
6
Рішення Першої ДП ВРП від 16.11.2017 №3692/1дп/15-17
До прикладу, Третя дисциплінарна палата вирішила притягнути суддю Дніпровського районного суді міста Київ Нелю Ластовку до дисциплінарної відповідальності та звільнити її ще 27 березня 2017 року7. Скарга на це рішення від судді надійшла 11 квітня, проте ВРП розглянула скаргу лише 30 січня 2018 року (через 294 дні замість передбачених законом 120). Цікаво, що скаргу судді розглядали 30 січня — у цей день в Дніпровському районному суді Києва почали слухати справу щодо голови правління громадської організації «Центр протидії корупції» Віталія Шабуніна.
У підсумку Вища рада правосуддя вирішила8 скасувати рішення дисциплінарної палати і не звільняти суддю — незважаючи на очевидні порушення норм процесуального права, грубу недбалість та умисне порушення закону суддею. На ці порушення вказувала у своєму рішенні й Третя дисциплінарна палата, а також член ВРП Бойко в окремій думці9 щодо рішення Вищої ради правосуддя. За такого підходу вбачається, що ВРП може маніпулювати строками розгляду, аби тримати тих чи інших суддів, стосовно яких розглядає справи, «на гачку», чим тиснути на них.
Важливо відзначити, що маніпуляції і байдуже поводження зі строками з боку ВРП призводять також до уникнення суддями дисциплінарної відповідальності, адже дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку. Так сталося, зокрема, у справі щодо судді Оболонського районного суду Києва Дев'ятка (нині головує у справі щодо держзради Януковича). У рішенні Першої дисциплінарної палати10 було зазначено, що діяння судді Дев'ятка є такими, що можуть бути кваліфіковані як порушення присяги, проте суддю не було притягнуто через закінчення строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тому ВРП у прес-релізах повідомляє суспільству про свою нібито перевантаженість скаргами та виправдовує цим недотримання строків. Але, як видно вище, в реальності ВРП нерідко тримає скарги на суддів в якості своєрідних «козирів», які можна витягнути тоді, коли на суддів необхідно таким чином здійснити тиск.
Важливо відзначити, що маніпуляції і байдуже поводження зі строками з боку ВРП призводять також до уникнення суддями дисциплінарної відповідальності, адже дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку. Так сталося, зокрема, у справі щодо судді Оболонського районного суду Києва Дев'ятка (нині головує у справі щодо держзради Януковича). У рішенні Першої дисциплінарної палати10 було зазначено, що діяння судді Дев'ятка є такими, що можуть бути кваліфіковані як порушення присяги, проте суддю не було притягнуто через закінчення строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тому ВРП у прес-релізах повідомляє суспільству про свою нібито перевантаженість скаргами та виправдовує цим недотримання строків. Але, як видно вище, в реальності ВРП нерідко тримає скарги на суддів в якості своєрідних «козирів», які можна витягнути тоді, коли на суддів необхідно таким чином здійснити тиск.
8
Рішення ВРП від 30.01.2018
№260/0/15-18
9
Окрема думка члена ВРП Бойка А. М. щодо рішення ВРП від 30.01.2018
№260/0/15-18
10
Рішення Першої ДП ВРП від 12.05.2017 №1133/1дп/15-17
Рішення ВРП від 30.01.2018
№260/0/15-18
9
Окрема думка члена ВРП Бойка А. М. щодо рішення ВРП від 30.01.2018
№260/0/15-18
10
Рішення Першої ДП ВРП від 12.05.2017 №1133/1дп/15-17
2
Повернути, не можна прийняти
Після того як дисциплінарна скарга надходить до ВРП, система документообігу визначає члена ВРП, який проводитиме попередню перевірку скарги. За результатами перевірки доповідач може або передати скаргу на розгляд дисциплінарної палати (для прийняття рішення щодо відкриття провадження чи відмови у відкритті), або ж власним рішенням залишити скаргу без розгляду та повернути її скаржнику.
Серед ряду «технічних» підстав залишення без розгляду (непідписання скарги, незазначення контактних даних, лайка у скарзі, скарга подана на уже звільненого суддю) в законі «Про судоустрій і статус суддів» є дві досить неоднозначні та нечіткі.
Серед ряду «технічних» підстав залишення без розгляду (непідписання скарги, незазначення контактних даних, лайка у скарзі, скарга подана на уже звільненого суддю) в законі «Про судоустрій і статус суддів» є дві досить неоднозначні та нечіткі.
Неоднозначні й нечіткі підстави залишення без розгляду
1
Скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді
2
Скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді
Якщо «технічні» причини повернення загалом можна об'єктивно перевірити, то ці дві підстави — досить суб'єктивні та відкривають широкі можливості для зловживань. За статистикою11, у 2017 році з 7566 випадків залишення скарг без розгляду з підстави відсутності відомостей було повернуто 2853 скарги (37%), а з підстави відсутності посилань — 2431 скаргу (32%). Досить важко проаналізувати всі ці випадки на предмет наявності в них ознак зловживань з боку ВРП, адже ухвали про залишення скарг без розгляду на сайті ВРП не публікуються, і їх можна отримати хіба що на запит. Але і без цього масштаби застосування двох доволі нечітких за містом згаданих підстав вражають.
Дві вказані підстави дають можливість членам ВРП без розгляду скарги палатою (а це ще 4 інших члени ВРП) вирішити, що «проступку нема». Або — що поданих доказів недостатньо, замість того, аби витребувати їх або зібрати. І, хоча закон вимагає, щоб члени ВРП вмотивовували свої рішення про повернення скарг, такі рішення оскарженню не підлягають. Більше того, деякими ухвалами про повернення скарг члени ВРПзбочено досить вільно трактують норми законодавства (детальніше про це далі у розділі 7 та розділі 9), чим необґрунтовано ускладнюють розгляд скарг на окремі види проступків. Але поскаржитися на невмотивоване рішення про повернення та визнати його незаконним нема кому! Хіба що самій ВРП, але це все одно не вплине на чинність рішення.
Тут можна провести паралель із системою реєстрації заяв про вчинення злочинів правоохоронними органами за попереднім Кримінально-процесуальним кодексом (до 2012 року). Тоді слідчі на власний розсуд визначали, чи відкривати й порушувати за заявами громадян кримінальні справи, чи відписувати, що «із заяв не вбачається ознак злочину». Але цю систему скасували і замінили її принципом автоматичної реєстрації всіх заяв про вчинення злочинів у Єдиному реєстрі досудових розслідувань — без попередньої перевірки змісту таких заяв слідчими. Чому це змінили? Задля уникнення зловживань. Бо слідчі, часто не бажаючи збільшувати собі обсяг роботи і псувати статистику розкритих справ, вирішували, що до стадії порушення провадження краще не доводити.
Якщо вашу скаргу ВРП повернула — це не перешкоджає її повторному поданню, з її переписуванням або без такого (при повторній подачі вона може бути розподілена вже на іншого члена ВРП, який може і не побачити «проблем», знайдених його колегою). Але кожне невмотивоване повернення скарги — це відтермінування її розгляду щонайменше на місяці. А то й роки.
Дві вказані підстави дають можливість членам ВРП без розгляду скарги палатою (а це ще 4 інших члени ВРП) вирішити, що «проступку нема». Або — що поданих доказів недостатньо, замість того, аби витребувати їх або зібрати. І, хоча закон вимагає, щоб члени ВРП вмотивовували свої рішення про повернення скарг, такі рішення оскарженню не підлягають. Більше того, деякими ухвалами про повернення скарг члени ВРП
Тут можна провести паралель із системою реєстрації заяв про вчинення злочинів правоохоронними органами за попереднім Кримінально-процесуальним кодексом (до 2012 року). Тоді слідчі на власний розсуд визначали, чи відкривати й порушувати за заявами громадян кримінальні справи, чи відписувати, що «із заяв не вбачається ознак злочину». Але цю систему скасували і замінили її принципом автоматичної реєстрації всіх заяв про вчинення злочинів у Єдиному реєстрі досудових розслідувань — без попередньої перевірки змісту таких заяв слідчими. Чому це змінили? Задля уникнення зловживань. Бо слідчі, часто не бажаючи збільшувати собі обсяг роботи і псувати статистику розкритих справ, вирішували, що до стадії порушення провадження краще не доводити.
Якщо вашу скаргу ВРП повернула — це не перешкоджає її повторному поданню, з її переписуванням або без такого (при повторній подачі вона може бути розподілена вже на іншого члена ВРП, який може і не побачити «проблем», знайдених його колегою). Але кожне невмотивоване повернення скарги — це відтермінування її розгляду щонайменше на місяці. А то й роки.
3
Ми не скажемо,
хто ігнорує вашу скаргу
хто ігнорує вашу скаргу
UPD: 24.01.2019 Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що інформація про члена ВРП, на розгляді якого перебуває дисциплінарна скарга - публічна інформація (рішення суду).
Уявімо, що ви подали на суддю дисциплінарну скаргу, і чекаєте, коли за нею ВРП відкриє провадження. Або ж ви просто журналіст чи інша небайдужа особа, яка слідкує за розглядом скарги, яку подали ваші знайомі/друзі/колеги.
Проходить місяць, другий, третій — але ви так і не помічаєте питання про відкриття провадження за вашою скаргою в порядках денних дисциплінарних палат. Вам уривається терпець, і ви пишете до ВРП запит. У ньому просите надати протокол авторозподілу скарги, аби дізнатися, хто ж є по ній доповідачем, та хто саме затягує процес її розгляду і чи були вчинені бодай якісь дії по цій скарзі.
Проходить місяць, другий, третій — але ви так і не помічаєте питання про відкриття провадження за вашою скаргою в порядках денних дисциплінарних палат. Вам уривається терпець, і ви пишете до ВРП запит. У ньому просите надати протокол авторозподілу скарги, аби дізнатися, хто ж є по ній доповідачем, та хто саме затягує процес її розгляду і чи були вчинені бодай якісь дії по цій скарзі.
На це ви отримаєте відмову ВРП у наданні інформації з такою мотивацією: «З метою уникнення можливого тиску на членів ВРП-доповідачів, визначених автоматизованою системою розподілу справ, інформація, яка стосується цих питань та міститься в протоколі, створеному автоматизованою системою, віднесена до відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП (п. 6 Переліку)».12
Однак з точки зору закону України «Про доступ до публічної інформації» факт віднесення такої інформації до службової (з обмеженим доступом) аж ніяк не перешкоджає надавати її на запити13. Обмежити доступ до цієї інформації можна лише виключно в інтересах підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (це найбільш релевантні підстави зі списку інтересів у законі). І то: для цього ВРП має зазначити не лише конкретну шкоду від розголошення такої інформації (ефемерний можливий тиск на доповідача — не аргумент), а й довести, що така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні цієї інформації. А відписка, продемонстрована вище, — не що інше, як свавільне ігнорування вимог згаданого закону.
Крім цього, постає ще одне питання: наскільки «забезпечення підтримання авторитету і неупередженості правосуддя» взагалі стосується діяльності ВРП? Адже правосуддя здійснюють в України лише суди. Однак, на відміну від ВРП, на сайті «Судова влада України» інформація про те, на кого із суддів розподілена та чи інша справа, та протоколи такого розподілу є публічно доступними. І ніхто не приховує цю інформацію під соусом «можливості для здійснення тиску на суддів». Чому ж (і від чого) ВРП «оберігає» своїх членів у такому разі? Хіба що від підзвітності суспільству.
Але повернемось до суті. В чому ж полягає публічний інтерес до такої інформації? Можна зазначити щонайменше два випадки такої користі.
Однак з точки зору закону України «Про доступ до публічної інформації» факт віднесення такої інформації до службової (з обмеженим доступом) аж ніяк не перешкоджає надавати її на запити13. Обмежити доступ до цієї інформації можна лише виключно в інтересах підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (це найбільш релевантні підстави зі списку інтересів у законі). І то: для цього ВРП має зазначити не лише конкретну шкоду від розголошення такої інформації (ефемерний можливий тиск на доповідача — не аргумент), а й довести, що така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні цієї інформації. А відписка, продемонстрована вище, — не що інше, як свавільне ігнорування вимог згаданого закону.
Крім цього, постає ще одне питання: наскільки «забезпечення підтримання авторитету і неупередженості правосуддя» взагалі стосується діяльності ВРП? Адже правосуддя здійснюють в України лише суди. Однак, на відміну від ВРП, на сайті «Судова влада України» інформація про те, на кого із суддів розподілена та чи інша справа, та протоколи такого розподілу є публічно доступними. І ніхто не приховує цю інформацію під соусом «можливості для здійснення тиску на суддів». Чому ж (і від чого) ВРП «оберігає» своїх членів у такому разі? Хіба що від підзвітності суспільству.
Але повернемось до суті. В чому ж полягає публічний інтерес до такої інформації? Можна зазначити щонайменше два випадки такої користі.
12
Лист ВРП від 01.03.2018
№7334/0/9-18
13
Частина 2 статті 6 закону України «Про доступ до публічної інформації»
Лист ВРП від 01.03.2018
№7334/0/9-18
13
Частина 2 статті 6 закону України «Про доступ до публічної інформації»
Навіщо дізнаватись, хто з членів ВРП ігнорує скаргу?
По-перше, прозорість роботи ВРП забезпечує підзвітність цього органу. Якщо знаєш, кому скарга потрапила на перевірку, можна аналізувати, як такий член виконує свої службові обов'язки: як швидко і чи взагалі він щось вчиняє для перевірки скарги.
А якщо цей процес триває більше року, в нерозумні строки — то стає відомо, хто в цій ситуації винен. Не якийсь абстрактний державний орган, а конкретна особа, яка скоріше за все неналежно виконує свої обов'язки. І тоді вже можна скаржитися до ВРП на неналежне виконання своїх обов'язків її членами.
А якщо цей процес триває більше року, в нерозумні строки — то стає відомо, хто в цій ситуації винен. Не якийсь абстрактний державний орган, а конкретна особа, яка скоріше за все неналежно виконує свої обов'язки. І тоді вже можна скаржитися до ВРП на неналежне виконання своїх обов'язків її членами.
Другий аргумент стосується ситуації, коли особа, якій не дають протокол авторозподілу, є скаржником. Може трапитися ситуація, в якій у скаржника із членом ВРП склалися неприязні відносини. І одного дня скарга скаржника потрапить на попередню перевірку такому члену ВРП. У такому випадку існує серйозний ризик, що побачивши, хто склав скаргу, член ВРП не матиме мотивації перевіряти її швидко та ефективно. Чи взагалі — може піддатися спокусі повернути таку скаргу, використавши підставу «скарга не містить відомостей про дисциплінарний проступок», аби насолити скаржнику та позбавити себе додаткової роботи. Все одно ж ухвала про повернення не оскаржується, а відповідальності за невмотивоване повернення скарги нема.
Для уникнення такої ситуації скаржник як учасник дисциплінарної справи має право заявити члену ВРП-доповідачу самовідвід. Однак такий відвід заявити неможливо через те, що ВРП не повідомляє, у кого із її членів перебуває на розгляді скарга.
Для уникнення такої ситуації скаржник як учасник дисциплінарної справи має право заявити члену ВРП-доповідачу самовідвід. Однак такий відвід заявити неможливо через те, що ВРП не повідомляє, у кого із її членів перебуває на розгляді скарга.
4
Гласність? Хочете щось побачити — приходьте
До реформування Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя (до 2017 року) перша мала лише один орган, який розглядав дисциплінарні скарги на суддів, — дисциплінарну секцію. Всі засідання секції записувалися на відео і транслювалися онлайн. Їх і зараз можна знайти на Youtube-каналі ВРП.14
З реформою ж замість однієї секції у ВРП створили три дисциплінарні палати. Однак разом із цим публікації відеозаписів і трансляції розглядів дисциплінарних скарг припинилися. Відтепер записуються і транслюються лише засідання ВРП у пленарному складі.
З реформою ж замість однієї секції у ВРП створили три дисциплінарні палати. Однак разом із цим публікації відеозаписів і трансляції розглядів дисциплінарних скарг припинилися. Відтепер записуються і транслюються лише засідання ВРП у пленарному складі.
Здивувавшись згортанню гласності, громадськість зверталась до ВРП з проханням пояснити, чому трансляції припинилися, та відновити їх. На це ВРП відповіла, що «технічна можливість для забезпечення таких онлайн-трансляцій на сьогодні відсутня» та що «вживаються заходи для вирішення цього питання».15
Однак така відповідь ВРП не витримує жодної критики. Та й за майже рік з моменту цієї відповіді «заходи, що вживалися», чомусь не допомогли.
По-перше, технічна можливість для цього є. Засідання ж пленарного складу ВРП транслюються, а записи — викладаються в мережу. Що заважає транслювати засідання дисциплінарних палат, якщо вони засідають у тій самій залі, де встановлена камера (окрім бажання)? Навіть якщо засідання двох дисциплінарних палат іноді проводяться одночасно, що заважає знімати і транслювати хоча б одне?
Однак така відповідь ВРП не витримує жодної критики. Та й за майже рік з моменту цієї відповіді «заходи, що вживалися», чомусь не допомогли.
По-перше, технічна можливість для цього є. Засідання ж пленарного складу ВРП транслюються, а записи — викладаються в мережу. Що заважає транслювати засідання дисциплінарних палат, якщо вони засідають у тій самій залі, де встановлена камера (окрім бажання)? Навіть якщо засідання двох дисциплінарних палат іноді проводяться одночасно, що заважає знімати і транслювати хоча б одне?
Ну, а по-друге, навіть якщо припустити, що на відеокамери бракує коштів, — що заважає звернутися до міжнародних донорів за технічною допомогою? Дві відеокамери — це не таке вже й дороге прохання. І це в контексті того, що за 2017 рік ВРП уже отримала від донорів техніки майже на 3 млн грн.16
Але і це ще не все. Законодавство зобов'язує ВРП здійснювати повне фіксування засідань дисциплінарних палат «технічними засобами».17 Що ж таке «повне фіксування»? Це лише аудіозапис чи ще й відеозапис?
Регламент ВРП не деталізує це, однак не уникає можливості ускладнити зацікавленим особам доступ до таких записів. Відповідно до його положень, копія технічного запису розгляду дисциплінарної справи надається особі, яка має право оскаржити рішення ВРП чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням.18
Але і це ще не все. Законодавство зобов'язує ВРП здійснювати повне фіксування засідань дисциплінарних палат «технічними засобами».17 Що ж таке «повне фіксування»? Це лише аудіозапис чи ще й відеозапис?
Регламент ВРП не деталізує це, однак не уникає можливості ускладнити зацікавленим особам доступ до таких записів. Відповідно до його положень, копія технічного запису розгляду дисциплінарної справи надається особі, яка має право оскаржити рішення ВРП чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням.18
16
Лист ВРП від 31.01.2018
№3077/0/918
17
Частина 7 статті 30 закону України «Про Вищу раду правосуддя»
18
Пункт 6.7
регламенту ВРП
Лист ВРП від 31.01.2018
№3077/0/918
17
Частина 7 статті 30 закону України «Про Вищу раду правосуддя»
18
Пункт 6.7
регламенту ВРП
Таке положення регламенту викликає здивування
Чому цей запис не може отримати будь-хто, хто цього бажає? Це ж записи засідань, які проводяться відкрито. Кожен, хто бажає, може на них прийти і самостійно записати все на диктофон. Чому б не викладати аудіозаписи на сайті ВРП? Чому той факт, що такий запис здійснюють працівники ВРП на вимогу закону, веде до того, що він набуває статусу «з обмеженим доступом»? При цьому навряд чи таке обмеження з регламенту відповідає положенням закону України «Про доступ до публічної інформації».
У вас може виникнути зустрічне «чому»: а чому ці записи та їхня публічна доступність настільки важливі? Бо якщо незалежні аналітики захочуть провести власне дослідження та оцінити, чи законне і справедливе рішення приймала по скаргам ВРП, вони не зможуть це зробити, аналізуючи лише текст рішення.
Відеозапис дає набагато більше інформації про ситуацію, ніж формалізований текст рішення. Він може викрити те, що важливі факти чи покази свідків у рішеннях з незрозумілих причин були проігноровані ВРП. Або ж, що пояснення судді щодо ситуації були зовсім непереконливими, але їм чомусь повірили.
Без такого підзвітність ВРП лише ситуативна (коли ти можеш особисто прийти на засідання і побачити). А от ретроспективну підзвітність, перевірку того, що вже сталось, вочевидь, ВРП не хоче уможливлювати.
У вас може виникнути зустрічне «чому»: а чому ці записи та їхня публічна доступність настільки важливі? Бо якщо незалежні аналітики захочуть провести власне дослідження та оцінити, чи законне і справедливе рішення приймала по скаргам ВРП, вони не зможуть це зробити, аналізуючи лише текст рішення.
Відеозапис дає набагато більше інформації про ситуацію, ніж формалізований текст рішення. Він може викрити те, що важливі факти чи покази свідків у рішеннях з незрозумілих причин були проігноровані ВРП. Або ж, що пояснення судді щодо ситуації були зовсім непереконливими, але їм чомусь повірили.
Без такого підзвітність ВРП лише ситуативна (коли ти можеш особисто прийти на засідання і побачити). А от ретроспективну підзвітність, перевірку того, що вже сталось, вочевидь, ВРП не хоче уможливлювати.
5
Втекти у відставку
Якщо суддя вирішує закінчити суддівську кар'єру — звільнитися за власним бажанням чи піти у відставку, — він подає про це заяву до ВРП. Таку заяву остання має розглянути протягом одного місяця.19
Часто трапляється так, що стосовно суддів, які подали такі заяви, на розгляді у ВРП може перебувати одна чи кілька дисциплінарних скарг. Однак розгляд питання про звільнення судді та процес розгляду скарг на суддю, який бажає звільнитися, — лише побіжно пов'язані процеси.
Часто трапляється так, що стосовно суддів, які подали такі заяви, на розгляді у ВРП може перебувати одна чи кілька дисциплінарних скарг. Однак розгляд питання про звільнення судді та процес розгляду скарг на суддю, який бажає звільнитися, — лише побіжно пов'язані процеси.
ВРП має право — не обов'язок! — зупинити20 розгляд питання про звільнення судді з посади на час розгляду скарги, наслідком якої може бути звільнення судді через:
◻︎ порушення суддею вимог щодо несумісності;
◻︎ вчинення істотного дисциплінарного проступку;
◻︎ грубе чи систематичне нехтуванням обов'язками;
◻︎ порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
Тобто ВРП має право це робити лише у випадках, де наслідком може бути звільнення судді з посади за порушення, і то — вона не зобов'язана це робити.
◻︎ порушення суддею вимог щодо несумісності;
◻︎ вчинення істотного дисциплінарного проступку;
◻︎ грубе чи систематичне нехтуванням обов'язками;
◻︎ порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
Тобто ВРП має право це робити лише у випадках, де наслідком може бути звільнення судді з посади за порушення, і то — вона не зобов'язана це робити.
Але звільнення — це лише один із 6 (!) видів відповідальності судді
Окрім звільнення, є ще попередження, догана, сувора догана, поданння про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя та переведення судді до суду нижчого рівня.21 А притягнути до такої відповідальності можна лише суддю, який/яка все ще перебуває на посаді.
Тобто якщо суддю звільнять раніше, аніж скарги щодо нього будуть розглянуті, провадження за такими скаргами не відкриють взагалі (якщо це питання ще не вирішене), а вже розпочаті — будуть закриті. Це стосується і ситуацій, коли рішення дисциплінарних палат про відмову у притягненні судді до відповідальності оскаржуються скаржниками до пленарного складу ВРП.
Що ж маємо в результаті? Якщо за кожною конкретною скаргою судді «світить» стягнення інше, аніж звільнення, він може звільнитися за власним бажанням або ж подати у відставку. І, якщо члени ВРП не будуть поспішати з розглядом скарг щодо нього, а заяву розглянуть швидше — суддя уникне відповідальності за всі проступки та закінчить суддівську кар'єру «бездоганним».
Тобто якщо суддю звільнять раніше, аніж скарги щодо нього будуть розглянуті, провадження за такими скаргами не відкриють взагалі (якщо це питання ще не вирішене), а вже розпочаті — будуть закриті. Це стосується і ситуацій, коли рішення дисциплінарних палат про відмову у притягненні судді до відповідальності оскаржуються скаржниками до пленарного складу ВРП.
Що ж маємо в результаті? Якщо за кожною конкретною скаргою судді «світить» стягнення інше, аніж звільнення, він може звільнитися за власним бажанням або ж подати у відставку. І, якщо члени ВРП не будуть поспішати з розглядом скарг щодо нього, а заяву розглянуть швидше — суддя уникне відповідальності за всі проступки та закінчить суддівську кар'єру «бездоганним».
І це при тому, що закон встановлює принцип, за яким за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе стягнення. Однак описаний вище випадок не дає змоги цьому принципу реалізуватися.
Більше того, навіть якщо судді «світить» звільнення за якись проступок, ВРП може просто не скористатися правом зупинення розгляду заяви про звільнення та «відпустити цю ситуацію» разом із суддею.
Більше того, навіть якщо судді «світить» звільнення за якись проступок, ВРП може просто не скористатися правом зупинення розгляду заяви про звільнення та «відпустити цю ситуацію» разом із суддею.
6
Апеляція для обраних
Припустимо, що вашу дисциплінарну скаргу не повернули, по ній відкрили провадження і навіть розглянули по суті. Однак дисциплінарна палата ВРП відмовляє у притягненні судді до відповідальності, або ж застосовує догану замість того, щоб звільнити суддю за ганебний проступок. Ви не погоджуєтесь із таким рішенням та бажаєте оскаржити його.
Але не факт, що вам дозволять це зробити. Саме так: скаржнику потрібен дозвіл на оскарження рішення дисциплінарної палати. І надає такий дозвіл сама палата ВРП — той самий орган, рішення якого ви хочете оскаржити.23 Це щось на кшталт того, якби суд, який прийняв рішення по справі, вирішував би, чи дозволяти оскаржувати власне рішення, — в чому він не дуже зацікавлений.
Деталі надання дозволу описані у регламенті ВРП. Дозвіл надається у разі, якщо рішення прийнято дисциплінарною палатою не одноголосно або якщо прийняте рішення не збігається з позицією доповідача.24 При цьому при перегляді цього рішення пленарним складом ВРП жоден з них не матиме права голосу.
Деталі надання дозволу описані у регламенті ВРП. Дозвіл надається у разі, якщо рішення прийнято дисциплінарною палатою не одноголосно або якщо прийняте рішення не збігається з позицією доповідача.24 При цьому при перегляді цього рішення пленарним складом ВРП жоден з них не матиме права голосу.
А от суддям для оскарження рішень жодних дозволів не потрібно. Саме тому статистика оскарження рішень дисциплінарних палат виглядає дуже неспівмірно: у 2017 році судді оскаржували їх 71 раз, а скаржники — лише 6.25
Такий дозвільний підхід на оскарження не відповідає принципу змагальності, закладеному в дисциплінарне провадження. Ще Головне науково-експертне управління Верховної Ради України, аналізуючи проект закону «Про Вищу раду правосуддя» перед його прийняттям26, зазначало, що це положення алогічне та суперечить загальним принципам оскарження та правового захисту.
Отже, якщо Дисциплінарна палата вирішить відмовити у притягненні судді до відповідальності та не надасть дозволу на оскарження такого рішення скаржнику, — воно стане остаточним і вже ніколи й ніким не переглядатиметься. А непокарані судді зможуть спати спокійно.
Такий дозвільний підхід на оскарження не відповідає принципу змагальності, закладеному в дисциплінарне провадження. Ще Головне науково-експертне управління Верховної Ради України, аналізуючи проект закону «Про Вищу раду правосуддя» перед його прийняттям26, зазначало, що це положення алогічне та суперечить загальним принципам оскарження та правового захисту.
Отже, якщо Дисциплінарна палата вирішить відмовити у притягненні судді до відповідальності та не надасть дозволу на оскарження такого рішення скаржнику, — воно стане остаточним і вже ніколи й ніким не переглядатиметься. А непокарані судді зможуть спати спокійно.
25
Лист ВРП від 10.01.2018
№802/0/9-18
26
Висновок Головного науково-експертного управління ВРУ щодо проекту закону «Про Вищу раду правосуддя» від 17.10.2016
Лист ВРП від 10.01.2018
№802/0/9-18
26
Висновок Головного науково-експертного управління ВРУ щодо проекту закону «Про Вищу раду правосуддя» від 17.10.2016
7
Доброчесність суддів має перевіряти хтось, але не ми
Нова редакція закону України «Про судоустрій і статус суддів» (набрала чинності у 2016 році) зобов'язує суддів щорічно подавати до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) України декларацію доброчесності.27 Вона складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (наприклад, «випадків втручання у мою діяльність по здійсненню правосуддя не було»). За її неподання, несвоєчасне подання або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей закон встановив дисциплінарну відповідальність, в тому числі звільнення.
Однак вже перші спроби покарати суддів за брехню у них наразилися на велике небажання ВРП займатися цією категорією дисциплінарних проступків. Як це проявилося?
ВРП вирішила не розглядати та повертала дисциплінарні скарги з підстав зазначення недостовірних даних у деклараціях доброчесності. Робила вона це з мотивів, що їхню перевірку має здійснювати ВККС. Дійсно, у законі України «Про судоустрій та статус суддів» є норма, відповідно до якої у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в т.ч. неповноту) відомостей у декларації доброчесності, ВККС проводить відповідну перевірку. Але у цій нормі не вказується, що ВККС це робить у межах дисциплінарних проваджень. Чи для цілей притягнення суддів до відповідальності. Чи про те, що це їхня виключна компетенція. Однак за невідомо якою логікою, члени ВРП вирішили що самі вони декларації перевіряти не будуть.
Це дивує, бо за законом саме ВРП є єдиним органом, який притягує суддів до дисциплінарної відповідальності, в тому числі й за брехню у цих деклараціях. І для виконання цих функцій члени ВРП мають повноваження проводити попередню перевірку викладених у дисциплінарній скарзі обставин, збирати докази, в т.ч. витребовувати у суддів пояснення. Що ще потрібно і яку ж таку «відповідну перевірку» проводить ВККС?
Однак вже перші спроби покарати суддів за брехню у них наразилися на велике небажання ВРП займатися цією категорією дисциплінарних проступків. Як це проявилося?
ВРП вирішила не розглядати та повертала дисциплінарні скарги з підстав зазначення недостовірних даних у деклараціях доброчесності. Робила вона це з мотивів, що їхню перевірку має здійснювати ВККС. Дійсно, у законі України «Про судоустрій та статус суддів» є норма, відповідно до якої у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в т.ч. неповноту) відомостей у декларації доброчесності, ВККС проводить відповідну перевірку. Але у цій нормі не вказується, що ВККС це робить у межах дисциплінарних проваджень. Чи для цілей притягнення суддів до відповідальності. Чи про те, що це їхня виключна компетенція. Однак за невідомо якою логікою, члени ВРП вирішили що самі вони декларації перевіряти не будуть.
Це дивує, бо за законом саме ВРП є єдиним органом, який притягує суддів до дисциплінарної відповідальності, в тому числі й за брехню у цих деклараціях. І для виконання цих функцій члени ВРП мають повноваження проводити попередню перевірку викладених у дисциплінарній скарзі обставин, збирати докази, в т.ч. витребовувати у суддів пояснення. Що ще потрібно і яку ж таку «відповідну перевірку» проводить ВККС?
А все, що вона робить, — це витребовує у судді пояснення, які потім разом із повідомленням про недостовірні відомості у декларації пересилає до ВРП для вирішення тією питання про відкриття дисциплінарного провадження.28 Тобто робить те саме, що могли б зробити члени ВРП, якби вони мали бажання цим займатися. І навіть якщо прийняти позицію ВРП про те, що сила листа ВККС з проханням надати пояснення має якусь іншу магічну юридичну силу, ніж такий самий лист від ВРП: чому б тоді не відкривати провадження за дисциплінарною скаргою, а вже потім в межах відкритого провадження просити ВККС провести «відповідну перевірку»? Навіщо футболити скаржника від початку? Бо, враховуючи швидкість розгляду ВРП скарг, так і строки притягнення до відповідальності за брехню в декларацій спливуть.
Але те, наскільки притягнення до відповідальності за брехню в деклараціях доброчесності безпідставно ускладнили, вже свідчить про ставлення ВРП до такого виду проступків.
Але те, наскільки притягнення до відповідальності за брехню в деклараціях доброчесності безпідставно ускладнили, вже свідчить про ставлення ВРП до такого виду проступків.
28
Приклад розгляду ВККС скарги щодо недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді Шевченко Т. М.
Приклад розгляду ВККС скарги щодо недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді Шевченко Т. М.
8
Майнові декларації ми теж
не перевіряємо. Але останнє слово — за нами
не перевіряємо. Але останнє слово — за нами
Ще однією з підстав для дисциплінарної відповідальності суддів є зазначення у майновій декларації завідомо неправдивих або умисне незазначення необхідних відомостей. Суддів також можуть притягати до дисциплінарної відповідальності за її неподання або несвоєчасне подання. Здавалося б, що ж тут важкого?
Що тут важкого?
1
Скаржаться, що суддя не подав декларацію або приховав майно?
2
Перевіряєш сайт НАЗК (або надсилаєш їм запит на уточнення) на наявність декларації.
Якщо є і декларація, і підозра у її неналежному заповненні — дивишся декларацію, береш витяг з реєстру нерухомості, порівнюєш, читаєш пояснення судді, вмикаєш здоровий глузд і локіку та робиш висновок.
Якщо є і декларація, і підозра у її неналежному заповненні — дивишся декларацію, береш витяг з реєстру нерухомості, порівнюєш, читаєш пояснення судді, вмикаєш здоровий глузд і локіку та робиш висновок.
3
Якщо все дійсно так, як описано у скарзі, — притягаєш суддю до відповідальності.
Але це не була б ВРП, якби все працювало настільки просто. Тому вона вирішила, що встановленню порушень у майновій декларації повинен передувати контроль та повна перевірка декларації судді Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), які є доказом вчинення суддею дисциплінарного проступку. А якщо такої не проводилося — скарга залишається без розгляду.29
Як ви уже зрозуміли, повторюється історія зі скаргами щодо декларацій доброчесності. Не зважаючи на прямі норми закону, які дозволяють будь-кому скаржитися на порушення у майнових деклараціях суддів, ВРП по-своєму трактує норми законодавства і відмовляється розглядати скарги пересічних скаржників. Цим вона фактично робить із НАЗК монополіста зі скарг на суддів із цих підстав.
Навіть якщо припустити, що НАЗК має більше можливостей щодо перевірки порушень у деклараціях, то чому б не відкривати провадження за скаргами і, вже у межах відкритого провадження, просити НАЗК здійснювати повну перевірку декларацій? Навіщо створювати монополіста? Чому апріорі правами пересічних громадян скаржитися на суддів нехтують?
Як ви уже зрозуміли, повторюється історія зі скаргами щодо декларацій доброчесності. Не зважаючи на прямі норми закону, які дозволяють будь-кому скаржитися на порушення у майнових деклараціях суддів, ВРП по-своєму трактує норми законодавства і відмовляється розглядати скарги пересічних скаржників. Цим вона фактично робить із НАЗК монополіста зі скарг на суддів із цих підстав.
Навіть якщо припустити, що НАЗК має більше можливостей щодо перевірки порушень у деклараціях, то чому б не відкривати провадження за скаргами і, вже у межах відкритого провадження, просити НАЗК здійснювати повну перевірку декларацій? Навіщо створювати монополіста? Чому апріорі правами пересічних громадян скаржитися на суддів нехтують?
Але і це ще не вся проблема. Навіть якщо якимось дивом НАЗК все ж закінчить повну перевірку декларації судді (хоча по деяких суддях такі перевірки тривають понад півроку30), знайде порушення і навіть подасть до ВРП дисциплінарну скаргу — для ВРП результати перевірки не матимуть преюдиційного характеру.
Практика ВРП показує, що остання навіть не завжди відкриватиме провадження за такими скаргами. Так, у деяких випадках ВРП відкривала провадження за такими скаргами31. Але не у всіх. В іншому рішенні за скаргою НАЗК Третя дисциплінарна палата вирішила, що порушення у майновій декларації є наслідком обумовлених об'єктивними причинами добросовісної помилки суб'єкта декларування та необізнаності з обсягом майна та майнових (корпоративних) прав іншого з подружжя, які підлягали декларуванню32. Тобто Дисциплінарна палата провела самостійну оцінку і декларації, і виявлених порушень, і пояснень судді та не знайшла складу дисциплінарного проступку там, де НАЗК знайшла порушення.
З рішень ВРП можна сформувати такібіполярні висновки:
✘ дисциплінарні палати ВРП не розглядають дисциплінарні скарги щодо майнових декларацій, якщо вони подані не НАЗК, бо нібито лише саме НАЗК має встановлювати факти порушень;
✔︎ при розгляді питання про відкриття дисциплінарного провадження за скаргою НАЗК ВРП проводить самостійну перевірку та оцінку доказів, незважаючи на результати повної перевірки НАЗК.
То все ж може ВРП встановлювати та оцінювати факти порушень в майнових деклараціях чи не може? Виходить, що може. Але лишена користь судді коли хоче.
З рішень ВРП можна сформувати такі
✘ дисциплінарні палати ВРП не розглядають дисциплінарні скарги щодо майнових декларацій, якщо вони подані не НАЗК, бо нібито лише саме НАЗК має встановлювати факти порушень;
✔︎ при розгляді питання про відкриття дисциплінарного провадження за скаргою НАЗК ВРП проводить самостійну перевірку та оцінку доказів, незважаючи на результати повної перевірки НАЗК.
То все ж може ВРП встановлювати та оцінювати факти порушень в майнових деклараціях чи не може? Виходить, що може. Але лише
…
Кадри вирішують все
(замість висновків)
(замість висновків)
Законодавство надає ВРП широку дискрецію у встановленні строків процедур у дисциплінарних провадженнях. Але замість того, аби рухатися в напрямку правової та часової визначеності внутрішніх процедур, її члени вилучають з регламенту раніше встановлені строки та заміняють їх на «розумні». Навіть визначених законом строків ВРП не дотримується, але ніякої відповідальності за це не несе. За ширмою публічного меседжу «Ми дуже перевантажені скаргами» одні справи розглядаються надзвичайно швидко, а інші навпаки — роками буксують. При цьому офіційно правила пріоритизації скарг відсутні, і принцип «Раніше прийшла — раніше розглядається» очевидно не працює зі скаргами.
Так само ніщо не заважає ВРП публікувати ухвали про залишення скарг без розгляду і повернення їх скаржникам. А це необтяжливе технічне рішення дозволило би потенційним скаржникам аналізувати практику й усвідомлювати помилки, які допускають інші, щоб не наражатися на повернення скарг. Це також дозволило би виявляти необґрунтовані рішення та висвітлювати проблеми у роботі членів ВРП.
Не витримує критики й позиція щодо обмеження інформації про те, хто є доповідачами по скаргах. На фоні публічної доступності інформації щодо cуддів у судових справах, це — лише спроба уникнути підзвітності у процесі здійснення попередньої перевірки скарг. Нічим іншим, як уникненням прозорості, стало згортання практики трансляцій засідань дисциплінарних палат.
Ну а те, як ВРП витлумачила порядок притягнення суддів до відповідальності за брехню в деклараціях доброчесності та майнових деклараціях, — це просто майстер-клас для недоброчесних представників органів судової влади. По тому, як неадекватно звужувати права скаржників та саботувати притягнення до відповідальності не конкретних суддів, а всіх суддів за окремими категоріями дисциплінарних проступків
Більшість зі згаданих проблем — це не проблеми законодавства, а проблеми підходів членів ВРП до виконання своїх обов'язків. Тому якщо б склад ВРП був інший, потреби в цій статті не було б, або ж вона була значно коротшою.
Так само ніщо не заважає ВРП публікувати ухвали про залишення скарг без розгляду і повернення їх скаржникам. А це необтяжливе технічне рішення дозволило би потенційним скаржникам аналізувати практику й усвідомлювати помилки, які допускають інші, щоб не наражатися на повернення скарг. Це також дозволило би виявляти необґрунтовані рішення та висвітлювати проблеми у роботі членів ВРП.
Не витримує критики й позиція щодо обмеження інформації про те, хто є доповідачами по скаргах. На фоні публічної доступності інформації щодо cуддів у судових справах, це — лише спроба уникнути підзвітності у процесі здійснення попередньої перевірки скарг. Нічим іншим, як уникненням прозорості, стало згортання практики трансляцій засідань дисциплінарних палат.
Ну а те, як ВРП витлумачила порядок притягнення суддів до відповідальності за брехню в деклараціях доброчесності та майнових деклараціях, — це просто майстер-клас для недоброчесних представників органів судової влади. По тому, як неадекватно звужувати права скаржників та саботувати притягнення до відповідальності не конкретних суддів, а всіх суддів за окремими категоріями дисциплінарних проступків
Більшість зі згаданих проблем — це не проблеми законодавства, а проблеми підходів членів ВРП до виконання своїх обов'язків. Тому якщо б склад ВРП був інший, потреби в цій статті не було б, або ж вона була значно коротшою.
Вимоги до ВРП
Визначити чіткі строки здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та вирішення палатами питання про відкриття проваджень за скаргами у своєму регламенті.
Дотримуватися строків розгляду скарг, визначених законом і регламентом.
Надавати інформацію про членів ВРП-доповідачів за запитами про надання публічної інформації.
Публікувати на сайті ВРП ухвали членів ВРП-доповідачів про залишення дисциплінарних скарг без розгляду. В перспективі — публікувати усі рішення ВРП за результатами розгляду дисциплінарних скарг у форматі відкритих даних.
Вести відеозапис та онлайн-трансляцію усіх засідань дисциплінарних палат.
Надати всім охочим доступ до записів попередніх засідань дисциплінарних палат.
Завжди користуватися правом зупиняти розгляд питання про звільнення судді з посади на час розгляду дисциплінарних скарг щодо нього, наслідком яких може бути звільнення.
Не обмежувати скаржників у праві на апеляційне оскарження рішень дисциплінарних палат — завжди надавати його.
Не залишати без розгляду скарги громадян на порушення суддів в деклараціях доброчесності та майнових деклараціях. У разі необхідності отримання додаткової інформації щодо таких проступків у інших державних органів — самостійно витребовувати її у межах відкритих дисциплінарних проваджень.
Визначити чіткі строки здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та вирішення палатами питання про відкриття проваджень за скаргами у своєму регламенті.
Дотримуватися строків розгляду скарг, визначених законом і регламентом.
Надавати інформацію про членів ВРП-доповідачів за запитами про надання публічної інформації.
Публікувати на сайті ВРП ухвали членів ВРП-доповідачів про залишення дисциплінарних скарг без розгляду. В перспективі — публікувати усі рішення ВРП за результатами розгляду дисциплінарних скарг у форматі відкритих даних.
Вести відеозапис та онлайн-трансляцію усіх засідань дисциплінарних палат.
Надати всім охочим доступ до записів попередніх засідань дисциплінарних палат.
Завжди користуватися правом зупиняти розгляд питання про звільнення судді з посади на час розгляду дисциплінарних скарг щодо нього, наслідком яких може бути звільнення.
Не обмежувати скаржників у праві на апеляційне оскарження рішень дисциплінарних палат — завжди надавати його.
Не залишати без розгляду скарги громадян на порушення суддів в деклараціях доброчесності та майнових деклараціях. У разі необхідності отримання додаткової інформації щодо таких проступків у інших державних органів — самостійно витребовувати її у межах відкритих дисциплінарних проваджень.
Матеріал створено в рамках проекту «Забезпечення доброчесності суддівського корпусу», який реалізує Фундація DEJURE за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Зміст документу відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».
У публікації використано фото буднів Вищої ради правосуддя з офіційного сайту ВРП та піктограми linea.
У публікації використано фото буднів Вищої ради правосуддя з офіційного сайту ВРП та піктограми linea.
На сайті використано іконки від Tilda Publishing
Контакти
Як нас Підтримати?
Дякуємо за небайдужість, увагу та допомогу!
Для змі
Коректне часткове або повне цитування нашого контенту вітається за умови посилання на Фундацію DEJURE.
Також ви завжди можете звернутись до нас за ексклюзивним коментарем.
Також ви завжди можете звернутись до нас за ексклюзивним коментарем.