З умовно позитивного – в тексті залишились положення про відкритий конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії суддів із залученням міжнародних експертів. Але вона, скоріше за все, так і залишиться ідеєю, бо всі важелі впливу на процес залишаться в руках нереформованої ВРП. Президент вирішив відмовитись від ідеї очищення ВРП від недоброчесних членів і законсервувати, а десь і збільшити її вплив на українські суди. Це абсолютно суперечить зобов'язанням, які взяв на себе український уряд перед Міжнародним валютним фондом, та публічним обіцянкам президента. Коротко про те, що не так з президентським законопроєктом і які з цих вад може виправити парламент.

Положення, закладені у законопроєкті, знову програмують реформу на фіаско, адже як і попереднього разу, результат реформи опиниться в руках тих, кого треба реформувати. Досвід останніх років неодноразово доводив, що такий підхід неефективний. Зобов'язання щодо очищення ВРП, які взяв на себе уряд у меморандумі з МВФ, теж залишились поза текстом законопроєкту.

У парламенту є можливість виправити всі недоліки законопроєкту, залучивши до його обговорення і доопрацювання широке коло експертів, представників наших міжнародних партнерів та громадськості. Основні зусилля мають бути спрямовані на позбавлення ВРП вирішального впливу на конкурс до ВККС та запровадження ефективного механізму очищення самої ВРП. Без цього годі сподіватись на якісні зрушення у судовій владі. Про те, що ще потрібно зробити для створення в Україні справді незалежного суду, читайте у Карті судової реформи.