Першою реакцією на рішення КС став законопроєкт Президента № 4288 Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства. Відновлювати довіру до конституційного судочинства глава держави пропонує через припинення повноважень всіх суддів КС, включно з тими, які голосували проти такого скандального рішення.

Суб'єктам призначення суддів КС Президент пропонує невідкладно розпочати процедуру відбору нових суддів. Про неконституційність такого рішення та про ризики, яке воно несе, ви ми вже писали раніше.

Автори всіх інших законопроєктів утрималися від ідеї розпустити в неконституційний спосіб КС.

Як тільки бажання швидко покарати суддів КС розпуском почало згасати, депутати почали реєструвати ініціативи, які, так, щоб це прямо не суперечило Конституції, дозволили заблокувати роботу КС або принаймні значно ускладнити прийняття рішень.

Галина Янченко проєктом №4308 запропонувала підійти класичним шляхом американського конгресу – забрати в Суду гроші. Депутатка пропонує зменшити фінансування КС і передати ці кошти Міністерству освіти і науки для фінансування розвитку освітніх програм, а саме відновлення інфраструктури навчальних закладів та субвенцій навчальним закладам на лінії розмежування.

Згодом свій варіант ускладнення роботи КС запропонували депутати від фракцій "Слуга народу", "Голос" та групи "Довіра". Законопроєкт №4311 (проєкт Корнієнка/Юрчишина) пропонує визначити, що суд є повноважним здійснювати конституційне провадження, якщо має у складі щонайменше 17 чинних суддів (зараз ця цифра становить 12, тобто ⅔ від його складу). Якщо такий законопроєкт приймуть, то КС буде повністю заблокований, поки суб'єкти призначення не заповнять щонайменше 2 вакансії, оскільки зараз у складі суду є всього 15 суддів. Проєкт не зачіпає питань кворуму для засідань та прийняття рішень. Більш детальний аналіз проєкту ми робили тут.

Запропонована модель повністю заблокує діяльність КС на невизначений строк, що є небезпечним з точки зору існування ефективної системи стримувань і противаг. В разі, якщо парламент ухвалить очевидно неконституційний закон, наприклад щодо визнання суб'єктності окупаційних адміністрацій, нікому буде його визнати неконституційним.

До цього проєкту додались два альтернативні проєкти від депутатів Фріса №4311-1 та Чорного №4311-2 (обидва представляють фракцію "Слуга народу"). У першому альтернативному проєкті автор пропонує вважати повноважним для здійснення конституційних проваджень КС, якщо у його складі є "⅔ суддів" замість "12 суддів", що і зараз становить дві третини від конституційного складу КС. Що мав на увазі автор – незрозуміло. Зміна формулювання кардинально змінює зміст положення, але в інший бік.

У разі прийняття цього законопроєкту, повноважним КС вважатиметься завжди, оскільки повноважність визначатиметься не від конституційного складу суду, а від кількості чинних суддів. Тобто, навіть якщо кількість суддів буде меншою, ніж мінімально необхідна кількість голосів для прийняття рішення (10 голосів), суд все одно буде повноважним, але не зможе ухвалювати рішення. Такий підхід прямо суперечить самому поняттю повноважності органу. Орган не може бути повноважним і, водночас, не мати повноважень ухвалювати рішення. Альтернативний проєкт депутата Чорного просто пропонує зменшити вимоги щодо повноважності з 12 до 10.

Ще один спосіб ускладнити прийняття рішень КС пропонує законопроєкт №4317 від депутатів фракції "Слуга народу" (Іонушас/Арахамія). Автори пропонують змінити вимоги до прийняття рішень КС, а саме встановити, що рішення приймаються 12 голосами замість 10.

Ще одна ініціатива від фракцій "Слуга народу", "Батьківщина, "Голос" та групи "Довіра" законопроєкт №4319. Першими авторами проєкту є депутати Совгиря та Веніславський – представники у КС парламенту та президента відповідно, тому ймовірність його прийняття парламентом є досить високою.

Проєкт пропонує збільшити кількість голосів, які потрібні для прийняття рішення Конституційним Судом з 10 до 12, а у випадках, коли справи розглядаються у сенатах – з ⅔ від кількості суддів, які беруть участь у засіданні, до 6, тобто ⅔ від загальної кількості суддів у складі сенату. Також автори пропонують затверджувати регламент КС законом, посилаючись на практику інших країн. Водночас, проєкт жодним чином не врегульовує діяльність КС до моменту прийняття нового регламенту законом. Якщо відповідні положення не будуть додані до проєкту, то в разі прийняття, діяльність КС буде повністю заблокована, поки новий регламент не буде прийнятий парламентом. Як зазначалось вже вище, повне блокування діяльності КС є небезпечним з точки зору стримування парламенту від ухвалення очевидно неконституційних рішень.

Минулої п'ятниці комітет правової політики рекомендував включити проєкти 4311, 4311-1, 4311-2 (повноважності КС) та №4319 (щодо зміни вимог для ухвалення рішень та регламенту Суду) до порядку денного сесії парламенту.

Нинішня криза, викликана рішення КС, не є першим випадком, коли цей орган стає джерелом політичної і юридичної нестабільності в Україні. Політично мотивовані рішення Суд ухвалює саме тому, що судді є залежними і політично заангажованими. Саме таких кандидатів дозволяє призначати до КС чинна процеудура.

Для того, щоб уникнути у майбутньому аналогічних криз, окрім ускладнення процедури ухвалення рішень чинним складом КС, слід розробити нову процедуру добору суддів, яка б гарантувала, що до суду потрапляють тільки гідні кандидати.

Депутати фракцій "Європейська солідарність" та "Голос" у своєму законопроєкті №4339 запропонували внести незначні зміни до процедури добору суддів КС. Зокрема, проєкт пропонує залучити до вивчення кандидатів членів Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) – органу, який брав участь у доборі суддів Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до проєкту, експерти ГРМЕ повинні надати висновки про відповідність кандидатів критеріям доброчесності. Однак такі висновки не мають жодного юридичної сили і суб'єкт призначення ними не є зв'язаний. Відповідно, на формування складу КСУ такий проєкт також не здатний суттєво вплинути.

На жаль, поки жоден суб'єкт законодавчої ініціативи не ініціював законопроєкт про запровадження нової відкритої процедури добору суддів КС із створенням єдиної конкурсної комісії та залученням до її роботи громадських експертів, номінованих міжнародними партнерами, як це пропонують провідні громадські організації у Карті судової реформи.

Першим запропонував такий підхід Президент у своєму проєкті № 4288. Глава держави пропонує вважати, що закон "Про запобігання корупції" та Кримінальний кодекс діють в редакції до прийняття рішення КС. Такий підхід є абсолютно неконституційним, оскільки парламент не має конституційних повноважень вирішувати, які рішення КС можна застосовувати, а які – ні.

Це ж по суті пропонує і депутат Гончаренко в альтернативному проєкті № 4288-1.

Спікер парламенту Разумков, підтриманий представниками фракцій "Слуга народу", "Європейська солідарність", "Батьківщина", "Голос" та груп "Довіра" та "За майбутнє", подав законопроєкт №4304 про "відновлення дії" відповідних статей закону «Про запобігання корупції» та Кримінального кодексу, що були визнані неконституційними.

Раніше ми детально проаналізували цей проєкт та обґрунтували, чому запропонована ним модель не матиме юридичних наслідків і, в разі прийняття, тільки створить додаткові проблеми із застосуванням антикорупційних норм. Якщо коротко, то з точки зору юридичної техніки, норми, які визнані неконституційними, перестали існувати і відновити їхню дію неможливо.

Деякі із законодавчих ініціатив пропонують виконати рішення КС та викласти норми законів, врахувавши позицію суддів.

В проєкті №4300, поданому депутатами від фракції "Європейська солідарність", депутати пропонують внести до закону «Про запобігання корупції» норми, практично ідентичні тим, які були визнані неконституційними, проте з іншою нумерацією, що формально означає створення нових норм. На наш погляд, цей варіант відповідає практиці нормопроєктування, хоча не виключає, що деякі з цих норм будуть повторно визнані неконституційними у майбутньому.

Законопроєкт враховує позицію КС щодо того, що перевірку декларацій та інші антикорупційні заходи щодо суддів мають здійснювати органи судової влади (про безпідставність і необґрунтованість такої позиції ми писали вже раніше). Автори пропонують встановити, що для суддів судів загальної юрисдикції це здійснюватиме Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), а для суддів Конституційного Суду – Рада доброчесності суддів Конституційного Суду. Остання має утворюватися законом «Про Конституційний Суд України».

До моменту повноцінного запуску ВККС та Ради доброчесності такі повноваження проєкт пропонує передати Вищій раді правосуддя (ВРП).

Дещо іншу систему запобігання корупції щодо суддів пропонують запровадити законопроєктами №4292 та №4293 представники фракції "Батьківщина". Проєктом №4293 депутати пропонують внести зміни до закону «Про запобігання корупції», відновивши повноваження НАЗК щодо всіх публічних службовців, окрім суддів.

Функціонування системи запобігання корупції щодо суддів, механізми притягнення їх до відповідальності пропонують врегулювати змінами до закону «Про судоустрій і статус суддів» та закону «Про Вищу раду правосуддя», запропонованими в проєкті №4292.

Він теж визначає, що моніторинг способу життя судді здійснюватиме ВККС, але на вимогу ВРП, або ж за ініціативою самої ВККС на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації. Порядок здійснення моніторингу способу життя суддів визначатиме ВРП. Перевірку декларацій суддів також здійснюватиме ВККС, проте, до повноцінного її запуску, цю функцію депутати пропонують покласти на Державну судову адміністрацію України (ДСА).

Досить подібну модель пропонують у альтернативному проєкті №4292-1 депутати від фракції "Слуга народу".

Зважаючи на те, що сумніви в доброчесності нинішнього складу ВРП не лише висловлюють громадські експерти, але й визнають Венеційська Комісія і міжнародні партнери, надавати їй самостійно, або ВККС чи ДСА під її наглядом, повноваження з контролю за деклараціями суддів означає повністю дискредитувати усю ідею електронного декларування та системи протидії корупції.

Дію статті 366¹ Кримінального кодексу України у тому вигляді, який вона мала на момент прийняття рішення КС, пропонують відновити проєкти №4288 та №4304.

Проєкт №4301, поданий депутатами від фракції "Європейська солідарність", пропонує доповнити Кримінальний кодекс статтею 366², яка змістовно повторює норму статті 366¹ ККУ, що була визнана неконституційною.

Натомість проєкт №4307, авторства фракції "Батьківщина", пропонує статтю 366¹ викласти в новій редакції, яка по суті також змістовно повторює норму, що визнана неконституційною, проте змінює суб'єктний склад злочину. Значно звужується коло осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею, хоча судді до цього кола належать.

Ще два проєкти ініційовані головою та іншими членами парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності. Законопроєкт №4309 пропонує доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення новою статтею 172⁶, встановивши адміністративну відповідальність за подання недостовірних відомостей у електронній декларації. Натомість законопроєкт №4310 пропонує доповнити Кримінальний кодекс статтею 366², яка повністю повторює норму статті 366¹, визнану неконституційною, окрім лиш того, що підвищує розмір штрафу та виключає позбавлення волі із санкції.

Попри те, що парламентський комітет з питань правоохоронної діяльності ще не розглядав зареєстровані проєкти на своєму засіданні, найбільше шансів отримати підтримку комітету мають саме законопроєкти авторства голови комітету та інших його членів.

Яке рішення в підсумку потрібно прийняти – це сфера відповідальності парламенту та парламентарів. Безумовно визначальним в цьому процесі має стати оцінка наслідків, до яких може призвести ухвалене рішення.

Ми зі свого боку вважаємо, що парламент повинен терміново докласти зусиль для того, аби тимчасово, до формування доброчесного складу КС, заблокувати можливість йому руйнувати інші реформи і запровадити прозору і справді конкурсну процедуру добору суддів КС.

Ми переконані, що такий добір має здійснювати єдина конкурсна комісія, яка складатиметься зі знаних правників та громадських експертів, підтриманих міжнародними партнерами. Після запровадження нової процедури слід без зволікання провести конкурс на вакантні посади у КС і призначити гідних кандидатів. До цього часу потрібно на перехідний період (до моменту формування у КС більшості суддів, призначених за новою процедурою) ускладнити ухвалення рішень КС через вимоги щодо кворуму чи голосування за рішення.

Стосовно відновлення положень щодо електронного декларування, потрібно викладати відповідні статті законів у новій редакції, щоб запобігти різному тлумаченню юридичної сили цих статей у судах. Водночас, не слід запроваджувати окрему систему електронного декларування для суддів, оскільки КС не обґрунтував неконституційність такого підходу. На наше переконання, система, яка існувала до ухвалення КС свого рішення, абсолютно відповідала принципу поділу влад, була складовою системи стримувань і противаг, забезпечувала підзвітність судової влади та відповідала європейським стандартам.

Тому, на наше переконання, парламент повинен відновити цю систему у первісному вигляді. Хоча рішення КС є остаточним і не може бути оскаржене, парламент зобов'язаний регулювати суспільні відносини в такий спосіб, який не суперечить Конституції, навіть якщо КС ухвалив рішення, що їй суперечить. КС матиме змогу знову переглянути конституційність цих норм і змінити свою правову позицію у майбутньому. Така боротьба між парламентом та органом конституційної юстиції є звичною для демократичних країн.

Також потрібно відновлювати кримінальну відповідальність за декларування недостовірної інформації.

P.S. Ми свідомо відмовилися від аналізу законопроєктів, ініційованих депутатом від фракції "Слуга народу" Дубінським. Він відомий своїми антиукраїнськими заявами та діяльністю, а зареєстровані ним законопроєкти спрямовані виключно на блокування будь-яких спроб відновити систему електронного декларування та пошуку виходу із кризи, спровокованої рішенням КС.