Із суддями, які встигли піти у відставку, все трохи складніше. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо такого судді, його/її відставка припиняється. Однак, не одразу – для цього ВРП повинна прийняти "додаткове" рішення про припинення відставки. Тільки з цього моменту втрачається статус судді та право на довічне утримання.
Станом на вересень 2020 року ВРП прийняла 10 рішень про припинення відставки суддів, з яких тільки 1 на підставі набрання законної сили обвинувального вироку суду. Інші були пов'язані з призначенням суддів на посади повторно за результатами конкурсів до ВС та ВАКС.
Натомість за
даними Генеральної Прокуратури (станом на січень 2019 року) за 2017 та 2018 роки до кримінальної відповідальності було притягнуто 176 судді. Однак, це дані щодо суддів відносно яких розпочато процес притягнення до відповідальності, тобто з моменту повідомлення про підозру. Даних, щодо скількох суддів набрав законної сили обвинувальний вирок, не вдалось отримати на запит або знайти у публічному доступі.
Значна затримка стосується і припинення відставки судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Надії Посунся. Обвинувальний вирок суду щодо неї набрав законної сили 30 листопада 2019 року. Однак ВРП так і не прийняла рішення про припинення відставки, тож суддя продовжувала перебувати в цьому статусі. При цьому, КСУ встиг розглянути подання про неконституційність статті, за якою обвинувачували суддю. 17 листопада 2020 року ВАКС скасував вирок судді через рішення КСУ.
Питання стоїть також у потрібності того, щоб ВРП приймало рішення про припинення відставки судді у разі набрання законної сили обвинувального вироку суду. ВРП не має підстав не приймати такі рішення. Адже набрання законної сили вироку суду є юридичним фактом, що не потребує оцінки або підтвердження іншим органом. Натомість цей етап створює додаткове навантаження на орган та на платників податків, з коштів яким продовжується виплата утримання. При цьому розгляд у ВРП може затягуватись з різних підстав – непріоритетності розгляду, відсутністю кворуму, тощо.
Доцільнішим є механізм "автоматичного" припинення відставки судді у момент набрання законної сили вироку суду. Суд у такому випадку має самостійно надсилати відповідне повідомлення та копію обвинувального вироку до Пенсійного фонду України, який забезпечує виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці. Такий механізм скоротив би витрати на суддів, визнаних винними у злочині, а також зменшив навантаження на членів ВРП.
Однак, поки цей етап існує, варто звернути увагу на проблему, що судді взагалі встигають піти у відставку. Як зазначалось, звільнення у відставку є почесною процедурою, після якої зберігається статус судді, надаються виплати та інші привілеї. Таке почесне звільнення не співвідноситься з тим, що суддя обвинувачується у вчиненні злочину, особливо пов'язаного з власне статусом судді.
У такому випадку, якщо суддя подає заяву про звільнення у відставку, доцільним є призупинити розгляд цього питання на час розгляду справи у суді. Однак, законодавство не зобов'язує ВРП призупиняти розгляд заяв про відставку при наявності дисциплінарного провадження або ж кримінального.
Велика Палата Верховного Суду
висловила правову позицію, що право на зупинення розгляду питання щодо звільнення судді у відставку на час розгляду скарги (мається на увазі дисциплінарної) є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень. Як показує
практика, ВРП часто зловживає цим дискреційним повноваженням та дозволяє йти у відставку суддям, щодо яких подані скарги за істотні порушення.
Отже, зважаючи на зловживання дискрецією, важливо встановити обов'язок ВРП зупиняти розгляд заяви про звільнення у відставку у випадку якщо щодо судді направлений до суду обвинувальний акт щодо вчинення умисного злочину. Це дозволить запобігти "втечі" суддів з почестями у відставку.