Політичні програми без перебільшення всіх президентів незалежної України обіцяли дати лад із судами та повернути довіру до них. Проте, навіть судова реформа, що розпочалась після Революції Гідності, не принесла бажаних змін. В цій статті розповідаємо, в чому причина попередніх невдач та як побудувати справді незалежний суд в Україні.

У 2016 році розпочалась наймасштабніша судова реформа в Україні. Вона включала в себе зміни до Конституції та утворення кількох нових інституцій. Проте, через небажання тодішнього президента зменшувати контроль над судовою владою та опір з боку суддівської корпорації, реформа не змогла принести вагомих змін.

Вища рада правосуддя (ВРП) та Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) залишили на посадах більшість недоброчесних суддів. Виникає також багато сумнівів щодо доброчесності членів Вищої ради правосуддя. Декілька членів ВРП були призначені на посади попри пряму конституційну заборону, частина з них мають статки, походження яких не можуть пояснити. Наприклад, Лариса Іванова наявність кількох дорогих об'єктів нерухомості пояснювала тим, що виконувала роботу кочегарки та збирала полуницю.

Під час передвиборчої кампанії 2019 року громадськість змогла переконати чинного президента Зеленського та його партію "Слуга народу" підтримати "Порядок денний встановлення справедливості", який закликав, крім іншого, перезапустити органи суддівського врядування, що відповідальні за провал судової реформи останніх 5 років.

Проте, цього не відбулось. Минулої осені парламент ухвалив закон про судову реформу авторства президента Зеленського. Жодних змін закон не приніс: спочатку реформу заблокувала Вища рада правосуддя, а в березні Конституційний Суд скасував ключові її положення.

В той же час, президент Зеленський призначив сумнівних осіб до Вищої ради правосуддя: Тетяну Розваляєву, яка в часи Януковича захищала беззаконня органів державної влади у складі п'ятої палати Вищого адміністративного суду, та Оксану Блажівську, яка здійснила кар'єрний стрибок у час, коли її батько працював заступником генпрокурора Пшонки.

Зараз в судовій владі бракує близько 2500 суддів, а орган, який мав би їх набрати – ВККС, – відсутній. Старі проблеми теж нікуди не зникли: у Верховному Суді досі працюють 44 недоброчесних судді; Окружний адміністративний суд Києва погруз в корупційних скандалах; Конституційний Суд скасовує структурні реформи; недоброчесні судді успішно проходять переатестацію, принципові судді ж піддаються тиску.

Через це судам в Україні довіряють лише близько 13% громадян. З часу як реформа була заблокована, ані Офіс Президента, ані фракція "Слуга народу" не запропонувала свій комплексний план виходу з кризи.

Громадські організації Фундація DEJURE, Центр Протидії Корупції, ВГО "Автомайдан", Центр політико-правових реформ та Transparency International Ukraine сформували чотири умови, без виконання яких незалежного суду в Україні не буде та відобразили їх у Карті судової реформи.

ВРП та ВККС – ключові органи, що відповідають за професійність та доброчесність суддів в Україні. Вища рада правосуддя має повноваження звільняти суддів, Вища кваліфікаційна комісія відповідальна за переатестацію старих та добір нових суддів.

Першочергово потрібно провести відкритий конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії суддів з вирішальною участю міжнародних експертів та громадськості. Лише це може гарантувати, що новий склад ВККС не саботуватиме зміни в судах.

При Вищій раді правосуддя потрібно утворити Етичну комісію, що складається з 9 осіб: трьох міжнародних експертів, трьох членів Громадської ради доброчесності, трьох суддів, визначених Радою суддів. Етична комісія повинна буде перевірити членів ВРП на доброчесність, а всі недоброчесні мають бути звільнені.

Нові члени ВРП мають призначатись за новою процедурою: конкурс має провести конкурсна комісія з вирішальною участю міжнародних експертів та громадськості та перевірити всіх канжижатів на доброчесність. Після такого очищення будемо мати впевненість, що ВРП нарешті почне очищати суддівський корпус від недоброчесних.

Кваліфікаційне оцінювання суддів не очистило українські суди: в результаті переатестації звільнили менше 1% суддів. Щоб досягнути реального результату, потрібно посилити роль громадськості.

По-перше, Громадська рада доброчесності має отримати повноваження перевіряти доброчесність кандидатів до судів першої інстанції, адже зараз в місцеві суди можуть потрапити і недоброчесні судді, а запобігти їхньому призначенню значно легше, ніж потім звільняти.

По-друге, діяльність Громадської ради доброчесності має поширюватись за межі кваліфікаційного оцінювання. ГРД повинна отримати можливість ініціювати дисциплінарні провадження щодо суддів, в тому числі суддів Верховного Суду, з автоматичним відкриттям дисциплінарних проваджень.

У Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду потрібно утворити окрему палату для перегляду рішень апеляційної палати Антикорсуду. Процедура відбору суддів цієї палати має бути аналогічною процедурі відбору суддів Антикорсуду. Таким чином вироки проти топ-посадовців не скасують недоброчесні судді Верховного Суду, а робота НАБУ і САП не зведеться нанівець.

Адміністративні суди – це суди, що розглядають спори громадян із державою і мають перевіряти, чи не порушує держава і її службовці прав людини.

Особливе місце серед адміністративних судів займає Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК). ОАСК має унікальну юрисдикцію – він розглядає спори з органами влади національного рівня: може скасувати постанову Кабміну, рішення міністерства тощо.

Судді ОАСК відомі своїми одіозними рішеннями, саме вони забороняли Майдан та давали санкцію Беркуту на його розгін, скасували націоналізацію Приватбанку, відстороняли Уляну Супрун з посади міністра та поновлювали Насірова на посаді голови ДФС.

Минулого літа НАБУ провело обшуки в ОАСК та опублікувало записи розмов в кабінеті голови суду Павла Вовка, який разом з іншими суддями розробили схему уникнення переатестації та втрутились в роботу Вищої кваліфкомісії.

Потрібно позбавити ОАСК впливу та передати його унікальні повноваження до суду, судді якого обиратимуться за процедурою, аналогічною добору суддів Антикорупційного суду. Тобто, з перевіркою доброчесності міжнародними експертами.

Сам ОАСК потрібно ліквідувати, а замість нього створити новий суд, до якого суддів добиратиме оновлена ВККС.

Ці зміни дозволять знищити установу, яка стала символом судової корупції в Україні та забезпечити кожному українцю справедливий розгляд спорів із державою.

Конституційний Суд – єдиний в Україні орган, який визначає відповідність законів Конституції та може її тлумачити. Конституційний Суд може скасувати цілий закон або окремі його положення, визнавши їх неконституційними. Саме Конституційний Суд свого часу в дуже сумнівний спосіб надав величезні повноваження тодішньому президенту Януковичу.

Щоб повернути довіру до Конституційного Суду, необхідно змінити порядок призначення суддів до нього, адже зараз туди здебільшого потрапляють політично лояльні особи, щодо доброчесності яких є сумніви. Сьогодні по шість його суддів призначають Президент, Верховна Рада та З'їзд суддів.

Відбирати кандидатів повинна незалежна конкурсна комісія, яка складатиметься з експертів, підтриманих міжнародними організаціями.

Лише виконання усіх цих чотирьох умов здатне створити в Україні професійний та незалежний суд, якому довіряє суспільство.