«ЧЕСТЬ і НЕ.ЧЕСТЬ тижня» з Іриною Шибою
щоп'ятниці в ефірі 24 каналу

Бангалорські принципи поведінки суддів визначають, що служителі Феміди повинні постійно підтримувати та вдосконалювати власні знання. Кожен суддя має слідкувати за змінами в законодавстві, включаючи міжнародні конвенції та інші документи, що захищають права людини.

Проте, судді Білецька, Тищик та Верхогляд очевидно цього не робили, або просто знехтували рядом законодавчих актів та практикою ЄСПЛ.

У січні 2011 року колегія суддів під головуванням Тетяни Верхогляд розглядала апеляційну скаргу у справі про банкрутство. Суд першої інстанції визнав права кредитора, якому банкрутуюче підприємство заборгувало кругленьку суму.

Але в апеляції не погодились. При цьому судді, ухвалюючи рішення, не взяли до уваги, що суму заборгованості боржника було встановлено ще у 2007 році рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив: «…Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є третейським судом. …його діяльність як третейського суду врегульована спеціальним Законом — «Про міжнародний комерційний арбітраж». Тому обставини, встановлені його рішенням, не є преюдиційними та підлягають доказуванню».

Хоча саме у цитованій судом статті зазначено, що дія цього закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. А стаття 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» чітко зазначає, що арбітражне рішення є обов'язковим.

Крім того, рішення суду суперечило практиці Європейського суду з прав людини. У схожій справі ЄСПЛ чітко зазначив, що Міжнародний комерційний арбітражний суд є «судом, встановленим законом», а його рішення прирівнюються до рішень інших судів, які підлягають обов'язковому виконанню.

Цю позицію ЄСПЛ висловив ще в 2008 році. Тож судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду мали 3 роки, щоб з нею ознайомитись, та зобов'язані були застосовувати у своїй практиці.

На щастя, позивачі були краще обізнані з практикою Європейського суду, ніж українські судді, тому звернулись за захистом своїх прав. В результаті ЄСПЛ поклав на Україну обов'язок не лише надати заявникам справедливу сатисфакцію, а й компенсувати збитки, завдані тривалим очікуванням відшкодування.

Таким чином, протиправними діями судді Верхогляд державі були нанесені збитки у сумі майже 3 мільйони доларів.

Цікаво, що у квітні минулого року суддя проходила кваліфікаційне оцінювання. Громадська рада доброчесності, аналізуючи досьє судді, виявила й інші порушення: Тетяна Верхогляд перевищувала швидкість на дорозі, неналежно декларувала майно та доходи, приховувала вартість авто у її власності. Але все це не стурбувало Кваліфікаційну комісію суддів. Тож Тетяна Верхогляд і далі продовжує працювати суддею.

Антипремію «НЕ.ЧЕСТЬ тижня» отримує суддя Дніпропетровського апеляційного господарського суду Тетяна Верхогляд — за ухвалення очевидно свавільного рішення, яке суперечить нормам українського законодавства та порушує право особи на справедливий судовий розгляд.

Лауреат нашої премії значно краще знайомий з практикою ЄСПЛ та застосовує її при розгляді справ.

Суддя Верховного Суду В'ячеслав Хохуляк був доповідачем у справі про скасування штрафу, накладеного податковою.

Спочатку позивач програв у суді першої інстанції та подав апеляцію. Але забув сплатив судовий збір. Тож його скарга була залишена без руху. При цьому суд апеляційної інстанції вказав позивачеві розмір судового збору, який слід було заплатити, а саме 606 грн 32 копійки.

Невдало намагаючись виконати вимогу суду, позивач сплатив 606 грн 11 коп., тобто на 21 копійку менше. Тож Апеляційний суд знову відмовився розглядати справу і повернув скаргу позивачеві. Формально суд був правий, адже чоловік заплатив менше, ніж встановлено законодавством.

Однак судді Верховного Суду не погодились з таким рішенням з огляду на наступне.

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень — один з головних принципів судочинства, передбачений Конституцією України. Аналогічні принципи закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 55 Конституції гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В численних рішеннях Європейський суд з прав людини звертав увагу, що одним з аспектів справедливого судочинства є доступ до суду. При цьому рівень доступу до апеляції на рівні національного законодавства повинен бути достатнім, щоб кожен міг мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які є втручанням в його права.

Також судді ЄСПЛ звертали увагу, що занадто суворе трактування національними судами процесуальних (формальних) норм позбавило громадян права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це є порушенням Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Тож судді Верховного Суду на підставі доповіді Хохуляка вирішили, що апеляційний суд мав надати позивачеві можливість захистити своє право в суді. Попри те, що він не доплатив 21 копійку. Тому направили справу назад до суду апеляційної інстанції для його розгляду.

В рішенні Верховного Суду зауважено: «Інший підхід був би проявом надмірного формалізму і міг би розглядатися як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод».

Премію «ЧЕСТЬ тижня» за ґрунтовні знання практики ЄСПЛ та захист прав скаржника отримує суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду В'ячеслав Хохуляк.

Отже, антипремію «НЕ.ЧЕСТЬ тижня» сьогодні отримала суддя Тетяна Верхогляд, яка порушила права позивача на справедливий суд та завдала збитків державному бюджету на 3 мільйони доларів.

Премію «ЧЕСТЬ тижня» отримав суддя В'ячеслав Хохуляк, який не погодився з формальним підходом суддів апеляційного суду та забезпечив право позивача на апеляцію.

До зустрічі!