Законопроєкт передбачає таке:

• позови, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку та інших загальнодержавних органів влади будуть розглядатися Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду;
  
• ці справи можуть бути оскаржені до Великої Палати Верховного Суду.
  

Законопроєкт передбачає наступне:

• усі кандидати до ВРП проходять перевірку доброчесності, яку проводить Рада з питань етики;
  
• Рада з питань етики створюється на 6 років і складається з 3 суддів або колишніх суддів, висунутих Радою суддів, 3 експертів, висунутих міжнародними організаціями, які допомагають Україні в антикорупційній та судовій реформах останні 3 роки;
  
• Рада з питань етики проводить одноразову перевірку доброчесності чинних членів ВРП і може рекомендувати їх звільнення суб'єкту з питань призначення. Член ВРП, рекомендований до звільнення, відстороняється від виконання своїх обов'язків до прийняття суб'єктом з питань призначення рішення з цього питання;
  
• дисциплінарні інспектори ВРП отримають більшу автономію. Вони можуть самостійно провести дисциплінарне розслідування (на сьогодні вони просто допомагають членам ВРП) і представляти його перед палатами ВРП. Дисциплінарні інспектори призначаються на конкурсних засадах відповідно до закону про державну службу.
  
  

Комітет ВРУ з питань правової політики вже рекомендував парламенту скоротити терміни для альтернативних законопроєктів і просити Венеціанську комісію надати свій висновок щодо проєкту.

Законопроєкт встановлює адміністративну відповідальність за ненадання інформації дисциплінарному інспектору ВРП. Зараз така відповідальність існує лише за нерозгляд запитів члена ВРП.

Рада з питань етики не матиме повноважень звільняти недоброчесних членів ВРП. Вона просто рекомендуватиме їх звільнення суб'єкту з питань призначення. Дуже наївно сподіватися, що корумповані судді, прокурори, адвокати тощо, які навмисно призначили сумнозвісних членів ВРП, тепер звільнять їх. Більше того, також малоймовірно, що Рада з питань етики рекомендуватиме звільнення членів ВРП. Рада з питань етики прийматиме свої рішення 4-ма голосами, 3 з яких мають бути від міжнародних експертів. Рекомендацію на звільнення повинен буде підтримати принаймні однин суддя. Таким чином, судді матимуть право вето на звільнення своїх колег із ВРП.

Рішення – Рада з питань етики повинна мати повноваження звільняти членів ВРП. Такий підхід не буде суперечити Конституції, оскільки вона не регламентує звільнення членів ВРП. Більше того, Конституційний Суд щодо закону 193-IX (законопроєкт № 1008) просто зазначив, що допоміжний орган ВРП не повинен звільняти членів ВРП. Відповідно до законопроєкту № 5068 Рада з питань етики не буде допоміжним органом ВРП. Міжнародні експерти повинні мати переважний голос, якщо голоси розділяться 3 на 3. Це позбавить суддів права вето на звільнення членів ВРП.

Рада з питань етики приймає свої рішення 4-ма голосами, 3 з яких мають бути від міжнародних експертів. Якщо цю модель буде прийнято, українські судді, які беруть участь у Раді з питань етики, можуть накласти вето на будь-якого гідного кандидата до ВРП. Хоча недоброчесні кандидати можуть бути заблоковані міжнародними експертами, судді подбають про те, щоб реформатори ніколи не були обрані. Таким чином, лише маловідомі кандидати матимуть шанс стати членами ВРП.

Рішення – міжнародні експерти повинні мати переважний голос, якщо голоси розділяться 3 на 3. Це дасть реформаторам реальні шанси бути обраними. Така модель вже включена до закону 193-IX (законопроєкт № 1008) і не піддавалася критиці з боку КС.

Законопроєкт вимагає, щоб Рада з питань етики рекомендувала принаймні двох кандидатів на одне вакантне місце у ВРП. Законопроєкт не визначає, що повинна робити Рада з питань етики, якщо кількість гідних кандидатів менше подвійної кількості вакантних місць. Рада з питань етики може бути змушена рекомендувати недоброчесних кандидатів лише для дотримання цієї вимоги.

Рішення – закон повинен рекомендувати Раді з питань етики пропонувати принаймні двох кандидатів на кожне вакантне місце, але не повинен вимагати її робити це. Якщо суб'єкту з питань призначень буде надано менше двох кандидатів на кожну вакансію, він матиме право вимагати додаткового конкурсу для доповнення існуючого списку новими доброчесними кандидатами.

Законопроєкт не вирішує проблему з конкурсами до ВРП, які зараз проводяться і не передбачають перевірки доброчесності кандидатів. Якщо до 9 березня не буде прийнято жодних правових запобіжників, З'їзд Суддів обере 4-х недоброчесних членів ВРП на 4 роки. Ще одну вакансію може заповнити парламент.

Рішення – законопроєкт № 5068 повинен передбачати припинення всіх поточних конкурсів до ВРП та вакансії повинні заповнюватися згідно з новою процедурою. Якщо парламент прийме законопроєкт № 5068 до З'їзду Суддів, повинен бути прийнятий окремий закон, що зупиняє призначення до ВРП поки законопроєкт № 5068 не буде прийнятий.

Перегляд індивідуальних актів Кабінету Міністрів, міністерств, центральних органів виконавчої влади, Національного банку та інших органів загальнодержавної юрисдикції (тобто призначення чи звільнення), а також їхні дії чи бездіяльність залишаються в межах юрисдикції ОАСК.

Справи у цих категоріях становлять більшість скандальних рішень ОАСК, включаючи звільнення Уляни Супрун з посади виконувачки обов'язків Міністра охорони здоров'я, вилучення інформації про Артема Ситника як директора Національного антикорупційного бюро України з реєстру юридичних осіб, поновлення Станіслава Шевчука на посаді Голови Конституційного Суду України, поновлення Романа Насірова на посаді голови Державної фіскальної служби, рішення щодо націоналізації Приватбанку, тощо).

Рішення – незважаючи на те, що всі ці категорії справ необхідно вилучити з ОАСК, оскільки це створює загрозу національній безпеці та співпраці з міжнародними партнерами, передача усіх їх до Верховного Суду неминуче перевантажить його і, як наслідок, заблокує його роботу.

Тому ми вважаємо за необхідне знайти альтернативну модель, яка передавала б значну кількість найбільш критичних справ до Верховного Суду, але водночас не перевантажувала його.

Законопроєкт № 5069 не має помітних недоліків. Законопроєкти № 5067 та № 5068 потребують суттєвих поправок, інакше вони поставлять під загрозу очікувану реформу ВРП. Парламент повинен прийняти закон, що запобігає будь-яким призначенням до ВРП до прийняття нової процедури призначення.