Порушення розумних строків розгляду дисциплінарних скарг в одних випадках і поспіх з їх розглядом в інших є одним з прикладів подвійних стандартів у роботі ВРП. Іншим прикладом є притягнення до відповідальності одних суддів та непритягнення інших за аналогічні проступки.

Це особливо помітно при розгляді скарг щодо необґрунтованих ухвал про обшук. Так, ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності за це суддів Самсонову, Писанця та Радчикову. Також, ВРП незаконно покарала суддю Радченка за те, що він дозволив провести обшуки у голови Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка. ВП ВС двічі визнавала рішення ВРП про його притягнення до відповідальності незаконними. Після першої постанови ВП ВС, яка скасувала рішення ВРП, остання лише змінила йому вид стягнення на менш тяжкий. Як наслідок, Радченку довелося вдруге звернутися до ВП ВС, яка повторно скасувала рішення ВРП.

Проте, ВРП двічі без будь-якого обгрунтування відмовилась відкрити дисциплінарне провадження щодо судді Печерського районного суду міста Києва Константінової. Остання без належного обгрунтування постановила ухвалу про обшук в активіста Автомайдану після того, як він зафіксував на незадекларованому авто голову Голосіївського районного суду міста Києва Первушину. Пізніше суддя Констанітнова за відсутністю доказів відправила активіста й учасника протесту під Офісом Президента Романа Ратушного під цілодобовий домашній арешт, що може свідчити про зацікавленість політичної влади і ВРП будь-що зберегти цю суддю на посаді.

Таке ж різне ставлення ВРП демонструє при розгляді скарг щодо ухвал про надання доступу до телефонного трафіку. ВРП притягнула до відповідальності суддю Криворот, яка задовільнила клопотання про надання доступу до телефонного трафіку цивільної дружини ексзаступника глави Адміністрації Президента Філатова. Проте, ВРП відмовилась притягувати до відповідальності суддю Білоцерківця, який постановив явно необгрунтоване рішення про надання доступу до телефонного трафіку активістів Автомайдану у справі про "побиття яйцями" депутата Барни.

Таким чином, помітно, що ВРП неодноразово вибірково підходила до розгляду скарг залежно від того, кого вони стосувались. ВРП скоріше використовує дисциплінарні провадження, як спосіб тиснути на одних суддів і закривати очі на порушення інших.

Права скаржника визначені частиною восьмою статті 49 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", до яких належить:

• подавати докази;
  
  
• надавати пояснення;
  
  
• заявляти клопотання про виклик свідків;
  
  
• ставити запитання учасникам дисциплінарної справи;
  
  
• висловлювати заперечення;
  
  
• заявляти інші клопотання або відводи;
  
  
• ознайомлюватися з матеріалами справи.
  
  

Попри чітку визначеність прав скаржника у Законі, ВРП тяжіє до їхнього обмеження. До прикладу, права ознайомлюватися з матеріалами справи. Протягом певного часу ВРП займала позицію, що до моменту відкриття дисциплінарної справи особа, яка подала скаргу, не є скаржником. Тобто, що з моменту подання скарги до моменту відкриття справи (що може бути вкрай тривалим процесом, зважаючи на системне порушення строків ВРП) у скаржника немає жодних процесуальних прав.

ВП ВС не погодилась з таким обмежувальним підходом. Так, у справі № 9901/589/19 представник Фундації DEJURE успішно оспорив ненадання йому матеріалів дисциплінарної для ознайомлення до відкриття дисциплінарного провадження. У своїй постанові від 14 травня 2020 року у цій справі ВП ВС зауважила, що, зважаючи на рівність сторін дисциплінарного провадження та здійснення такого на засадах змагальності та рівності, скаржник має право на ознайомлення з матеріалами провадження. В той час, відсутність нормативно закріпленого права на ознайомлення з такими на стадії попереднього вивчення та перевірки скарги не є підставою для заборони на реалізацію такого права. Після цього рішення ВРП внесла зміни до Регламенту, якими дозволила ознайомлюватись з матеріалами на будь-якій стадії, навіть в електронній формі. Проте, цим же рішенням ВРП заборонила ознайомлюватись з матеріалами судових справ, що стосуються скарги та містяться в матеріалах провадження. 16 вересня 2020 року КАС ВС у справі № 9901/103/20* за позовом представників Фундації DEJURE визнав протиправним та нечинним таке положення Регламенту ВРП.

Іншим обмеженням прав скаржника є відмова ВРП надавати скаржникові витяги з протоколів засідань ВРП чи її ДП та копії технічних записів таких. Це було предметом розгляду КАС ВС у справі № 9901/321/20* за позовом представників Фундації DEJURE. Свою позицію ВРП обгрунтовує пунктом 6.7 власного Регламенту: "Витяг із протоколу засідання або копія технічного запису надається особі, яка має право оскаржити рішення Ради чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням". Фактично, таке положення містить додаткове обмеження для реалізації права на ознайомлення з матеріалами справи, яке не передбачене законом. Також, у випадку, коли скаржник пропускає засідання, то фактично не може дізнатися, що на ньому відбулося, запитавши у ВРП відповідні матеріали. 05 листопада 2020 року у своєму рішенні КАС ВС не знайшов тут порушення з боку ВРП, розтлумачивши оспорюване положення Регламенту, як таке, що регулює питання, які можуть вирішуватись тільки після розгляду справи ДП і тому не суперечить обсягу прав, визначених Законом. Сподіваємося, що ВП ВС змінить тлумачення КАС ВС та визнає таке обмеження протиправним.

Зміни до Регламенту та численні відмови у наданні скаржникам інформації свідчать, що ВРП не погоджується з процесуальною рівністю судді та скаржника у дисциплінарних провадженнях та тяжіє до обмеження законних процесуальних прав останніх.

Варто нагадати, що до 2017 року, транслювалися усі засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції (орган, який існував до створення ВРП). З утворенням дисциплінарних палат ВРП їхні засідання припинили транслювали, а трансляція проводилась лише для засідань ВРП.

11 листопада 2019 року ВРП прийняла рішення № 2912/0/15-19, яким змінила власний Регламент. Зміни, зокрема, стосувалися пункту 6.1, відповідно до якого відео трансляція засідань Ради може відбуватися лише за клопотанням (згодою) всіх сторін (осіб, щодо яких розглядається питання порядку денного). Тобто, ВРП прийняла рішення, яким ще більш звузила можливість для трансляцій.

Застосування такої норми Регламенту призводить до практично повного припинення трансляцій всіх засідань ВРП та відмови у задоволенні клопотань про трансляцію засідань, у тому числі тих, які становлять значний суспільний інтерес. Адже у випадку, коли суддя заперечує проти трансляції, така взагалі не проводиться. У деяких питаннях взагалі відсутня інша сторона окрім судді, яка могла б подати клопотання про трансляцію. До таких випадків належать, зокрема, розгляд рекомендацій ВККС про звільнення чи призначення судді, розгляд заяв про відставку.

В період карантину доступ до приміщення ВРП здійснюється з обмеженнями щодо фізичної присутності, що впливає на можливість відстежувати хід розгляду справ, вивчати практику ВРП чи реагувати на можливі порушення. Більш того, нам відомий випадок, коли ВРП не впустила журналіста програми "Схеми" на засідання нібито через перевищення допустимої кількості осіб у кімнаті, хоча на відео зафіксовано, що це була надумана причина.

Іншим порушенням гласності з боку ВРП було приховування, хто є членом-доповідачем за дисциплінарною скаргою. Протягом тривалого часу ВРП відмовлялася надавати інформацію щодо членів ВРП, які виступають доповідачами за поданими дисциплінарними скаргами. Так, вона вважала, що від моменту подачі дисциплінарної скарги до ухвали про відкриття дисциплінарного провадження скаржники не мають права знати, на чиєму розгляді такі перебувають. Таку негативну практику ВРП вдалось припинити лише шляхом судового оскарження. 24 січня 2019 року ВП ВС у справі № 9901/510/18 вказала ВРП, що інформація щодо члена ВРП, який розглядає дисциплінарну скаргу, не може вважатись службовою, і тому відмова надавати таку є протиправною.

Також ВРП є систематичним порушником права на доступ до публічної інформації. Так, ВРП протягом тривалого часу (з листопада 2019 по липень 2020 року) не виконувала вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Постанови Кабінету міністрів України № 835 "Про затвердження положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних" та не оприлюднювала у формі відкритих даних рішення ВРП. Як наслідок, 09 листопада 2020 року КАС ВС у справі № 9901/116/20* за позовом представників Фундації DEJURE визнав протиправною бездіяльність ВРП та зобов'язав її здійснити публікацію власних рішень в форматі відкритих даних на офіційному веб-сайті та порталі відкритих даних.

Дані, які ВРП оприлюднила на своєму вебсайті, як систему обліку інформації, не відповідали вимогам щодо її змісту. Так, 02 листопада 2020 року у справі № 9901/275/20* за позовом представників Фундації DEJURE, КАС ВС визнав протиправною бездіяльність ВРП щодо нерозгляду запиту на отримання публічної інформації в частині доступу до системи обліку інформації, зауваживши, що система обліку на вебсайті не відповідає вимогам Закону.

Окрім цього, ВРП систематично протиправно відмовляється надавати публічну інформацію на запити. Отримати таку інформацію вдається лише через судове оскарження протиправних дій ВРП. Так, КАС ВС визнавав протиправними відмови ВРП надати інформацію щодо того, які дисциплінарні скарги розподілені на кожного члена ВРП, інформацію про статус розгляду подань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо яких до ВРП надійшли подання ВККС про звільнення суддів.

ВРП також змінила свій підхід до обґрунтування та оформлення ухвал про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. Наразі, часто це групові рішення, які стосуються десятка скарг, в яких на кожну скаргу припадає по 1-2 речення формального обгрунтування. Як наслідок, сторонній спостерігач не в змозі оцінити мотиви цих відмов та їхню об'єктивність. Інформація про мотиви відмови у відкритті проваджень наявна у попередніх висновках членів ВРП-доповідачів за такими скаргами, проте ВРП відмовляється надавати їх на запит. 17 березня 2021 року КАС ВС у справі № 9901/149/20* за позовом представників Фундації DEJURE визнав відмову надавати таку інформацію на запит протиправною.

Описані вище факти свідчать про те, що ВРП знаходиться на шляху втечі від громадського контролю суспільства і намагається приховувати якомога більше інформації про свою діяльність від суспільства.

У попередньому дослідженні ми описували спосіб, як судді уникають дисциплінарної відповідальності, йдучи у відставку. Стаття 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що суддя, який має стаж понад двадцять років, може подати заяву про відставку, а ВРП має протягом одного місяця розглянути її. У такому разі за суддею зберігається звання судді, гарантії недоторканності та довічне грошове утримання.

Таким механізмом уникнення дисциплінарної відповідальності та збереження всіх гарантій й досі продовжують користуватися. До прикладу, сумнозвісний екссуддя Октябрського районного суду міста Полтави Струков. Ще 19 липня 2019 року представники Фундації DEJURE звернулися до ВРП з дисциплінарною скаргою щодо нього. Вона стосувалася систематичного та безпідставного затягування Струковим розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння). Внаслідок затягування правопорушники уникали будь-якої адміністративної відповідальності. Третя ДП ухвалою від 22 січня 2020 року відкрила дисциплінарну справу щодо Струкова. За такі системні порушення суддя міг отримати стягнення у виді подання про звільнення.

Однак 24 березня 2020 року він подав до ВРП заяву про відставку. 09 квітня 2020 року ВРП вирішила звільнити суддю Струкова з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, не зважаючи на відкрите дисциплінарне провадження Як наслідок, 15 квітня 2020 року Третя ДП вирішила закрити дисциплінарну справу щодо судді Струкова, у зв'язку зі його звільненням його у відставку. Таким чином, суддя уник якої-небудь відповідальності за свої систематичні порушення та буде отримувати довічне щомісячне утримання з бюджету.

Разом з тим, така практика ВРП суперечить практиці ВП ВС. Зокрема, 12 листопада 2020 року ВП ВС у справі № 9901/223/19 зазначила: "Право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду". Тобто, ВРП мала б спочатку завершити розгляд дисциплінарного провадження щодо Струкова та лише потім розв'язувати питання його звільнення у відставку.

Однак ВРП продовжує виявляти неймовірну лояльність до суддів-порушників за яку ми розплачуємось своїми податками. Наприклад, українці вже витрачають понад 30 млн гривень щороку на утримання суддів, які не пройшли суддівську переатестацію і мали бути звільнені.

Одними з підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності є неподання декларації доброчесності чи декларації родинних зв'язків, а також декларування завідомо неправдивих (в тому числі неповних) тверджень у них. Ці підстави визначені разом з іншими у статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Проте, ВРП вирішила застосувати особливий підхід до скарг за такими підставами, мовляв: "Такі декларації подаються до ВККС, то хай вона їх і перевіряє". ВРП вирішила повертати такі скарги і фактично переклала функції дисциплінарного органа щодо цих проступків на ВККС. Така позиція є вкрай суперечливою, оскільки за Законом ВРП є єдиним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді.


Крім того, у жовтні 2019 року, Верховна Рада України (ВРУ) ухвалила зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які створювали умови для повного перезавантаження ВККС. Проте, ВРП заблокувала імплементацію цих змін, встановивши незаконні обмеження для створення Конкурсної та Етичної комісій. Як наслідок, ВККС досі не створена, а декларації доброчесності та родинних зв'язків ніхто не перевіряє.


ВРП продовжує дотримуватися підходу: перевірка відомостей щодо достовірності даних, зазначених у декларації родинних зв'язків судді та декларації доброчесності судді, не належить до компетенції ВРП та є виключними повноваженнями ВККС. Лише за наявності відповідного рішення ВККС та на його підставі звернення до ВРП, ВРП перевіряє наявність/відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.


Відповідно, коли ВККС тимчасово не функціонує вже понад 17 місяців, притягнути суддів до дисциплінарної відповідальності за брехню чи неподачу декларацій доброчесності чи родинних зв'язків взагалі неможливо.

У попередній статті ми описували складну ситуацію, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності за неправдиві відомості у майнових деклараціях або ж неподачу такої декларації. ВРП вирішила, що встановленню ознак дисциплінарного проступку, пов'язаного з недекларуванням чи неповним декларуванням суддею майна у майновій декларації повинен передувати контроль та повна перевірка такої Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). Якщо така перевірка не проводилася, то ДП відмовляє у відкритті дисциплінарної справи. Проте, останнє слово все одно залишається за ВРП. При розгляді питання про відкриття за скаргою НАЗК, ВРП проводить самостійну оцінку доказів, попри результати повної перевірки від НАЗК.

Однак ВРП має повноваження та повинна самостійно розглядати скарги щодо недостовірних відомостей та неподачі майнових декларацій , без попередньої перевірки з боку НАЗК.

Тут важливо розмежувати види відповідальності: адміністративної та дисциплінарної. НАЗК є органом, що притягує до адміністративної відповідальності, в той час ВРП - до дисциплінарної. Ці види відповідальності є різними та не пов'язані одна з одною. ВРП не повинна була б спиратися на думку інших органів щодо наявності складу проступку іншого виду відповідальності. Подібною є ситуація щодо незавершених кримінальних проваджень: у цьому випадку ВРП не чекає вироку, а розглядає дисциплінарні скарги на суддів на підставі матеріалів кримінального провадження. Тобто, ВРП застосовує різні стандарти: у випадку кримінальної та дисциплінарної відповідальності - ВРП визнає їх різнорідність, проте у випадку адміністративної та дисциплінарної - відмовляється це робити.

ВРП й далі продовжує стверджувати, що розгляду дисциплінарної скарги повинен передувати контроль та повна перевірка НАЗК. Таку позицію вона займає навіть тоді, коли факти брехні у деклараціях встановлено під час розслідування кримінального провадження та доводяться матеріалами НАБУ, які ВРП отримала на запит. Зокрема так було при розгляді скарги на суддю ВС Ступак.Одними з підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності є неподання декларації доброчесності чи декларації родинних зв'язків, а також декларування завідомо неправдивих (в тому числі неповних) тверджень у них. Ці підстави визначені разом з іншими у статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Проте, ВРП вирішила застосувати особливий підхід до скарг за такими підставами, мовляв: "Такі декларації подаються до ВККС, то хай вона їх і перевіряє". ВРП вирішила повертати такі скарги і фактично переклала функції дисциплінарного органа щодо цих проступків на ВККС. Така позиція є вкрай суперечливою, оскільки за Законом ВРП є єдиним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді.

Крім того, у жовтні 2019 року, Верховна Рада України (ВРУ) ухвалила зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які створювали умови для повного перезавантаження ВККС. Проте, ВРП заблокувала імплементацію цих змін, встановивши незаконні обмеження для створення Конкурсної та Етичної комісій. Як наслідок, ВККС досі не створена, а декларації доброчесності та родинних зв'язків ніхто не перевіряє.

ВРП продовжує дотримуватися підходу: перевірка відомостей щодо достовірності даних, зазначених у декларації родинних зв'язків судді та декларації доброчесності судді, не належить до компетенції ВРП та є виключними повноваженнями ВККС. Лише за наявності відповідного рішення ВККС та на його підставі звернення до ВРП, ВРП перевіряє наявність/відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно, коли ВККС тимчасово не функціонує вже понад 17 місяців, притягнути суддів до дисциплінарної відповідальності за брехню чи неподачу декларацій доброчесності чи родинних зв'язків взагалі неможливо.

Як і три року тому, майже всі описані проблеми, і чимало додаткових спричинені не вадами законодавства, а є наслідками підходів членів ВРП до виконання своїх обов'язків.

Навесні 2019 року ми підготували Порядок денний реформи правосуддя, який підтрим президент України Володимир Зеленський. У червні 2019 року ми підготували Порядок денний встановлення справедливості, однією з вимог, якого було забезпечення перезапуску ВРП за допомогою міжнародних експертів. Цей порядок денний підтримали політичні сили "Слуга народу", "Голос" та "Батьківщина". Проте, справжню судову реформу вони так і не розпочали.

Ми вважаємо що коренем цієї проблеми є процедура формування складу ВРП. Наразі вона не забезпечує потрапляння до складу органу осіб з високими моральними якостями. До такого висновку доходимо не лише ми, але й міжнародні партнери України. Міжнародний валютний фонд (МВФ) вказує, що однією з умов отримання Україною кредиту МВФ є зміна конкурсної процедури добору членів ВРП. У Меморандумі між Україною та Європейським Союзом щодо макрофінансової допомоги прямо вказується, що Україна зобов'язується створити Комісію з питань етики з міжнародною участю, яка мала б повноваження, зокрема, здійснювати одноразову оцінку доброчесності та етичності членів ВРП та рекомендувати їхнє звільнення органам обрання (призначення) у випадках виявлення невідповідності їх таким вимогам. Посли G7 вважають реформу ВРП необхідною умовою для ефективної судової реформи, а тому закликають невідкладно створити незалежну Етичну комісію, яка перевірить доброчесність чинних членів ВРП. Добирати нових членів ВРП, на думку послів G7, потрібно на прозорому конкурсі за значної участі міжнародних експертів та з обов'язковою перевіркою доброчесності кандидатів.

Таким чином, лише доброчесний склад ВРП, обраний через прозорий і чесний конкурс, зможе забезпечити належний та неупереджений розгляд скарг та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

* - рішення прийняв КАС ВС, може бути оскаржене до ВП ВС і тому ще не набрало законної сили.