Будь-які ресурси — родючі землі, природні поклади, працьовиті люди, талановиті винахідники — не привабливі для внутрішнього та для зовнішнього інвестора, якщо держава не створює умов для їх розвитку.

Державна інфраструктура повинна забезпечувати зручний і збалансований режим оподаткування, легкість реалізації підприємницьких ініціатив, дієвість правозахисних механізмів у забезпеченні рівності прав доступу до ресурсів.

Це все елементи сприятливого інвестиційного клімату. Без цього зовнішні інвестиції будуть оминати країну, а внутрішні капітали тікатимуть за кордон.

Поки держава не забезпечить таких умов, ми залишатимемося на останньому місці за показником зручності ведення бізнесу в Європі.

Отже, єдиним шляхом розвитку держави і підвищення добробуту громадян є побудова юрисдикції, яка забезпечить сприятливіший, ніж в інших країнах, інвестиційний клімат та умови ведення бізнесу. Одним з найважливіших елементів інвестиційної привабливості є належний рівень захисту прав бізнесу в судах.

Сучасна Україна народилася з радянської тоталітарної імперії. Десятиріччя її існування зруйнували ринкові інституції, що весь цей час ефективно розвивалися в країнах, які не потрапили під соціалістичні експерименти.

Здобувши незалежність, наша держава, на жаль, пішла в мінус, бо стала адаптувати до капіталістичних реалій соціалістичні інструменти, в тому числі суди. Вони одразу змінили підпорядкованість партійним функціонерам на підпорядкованість новонародженим політикам-бізнесменам.

Суди залишаються знаряддям прояву домінування багатого над бідним, бо тільки це може забезпечити аукціон судової корупції, у якому виграє заможніший.

Як же правосуддя для бізнесу побудоване в розвинених країнах Західної Європи?

Вивчення різних моделей показує, що не так, як у нас. Спори бізнесу переважно вирішує сам бізнес через самоврядні арбітражні інституції. Меншу частину спорів вирішують державні суди, які побудовані і формуються не так, як у нас.

Суди для захисту економічних інтересів формують підприємці. У Франції, де є спеціалізовані торгові суди на рівні першої інстанції, судді призначаються на чотири роки зборами підприємців спільно із самими суддями торгових судів.

У Німеччині, Австрії, Бельгії та Нідерландах існує можливість вирішення комерційних і навіть цивільних спорів змішаним складом суду, до якого, крім державного судді, входять засідателі, обрані підприємцями. Це дозволяє створити суд з числа фахівців і запобігти корупційним ризикам.

Запозичення європейського досвіду — вирішення господарських справ складом суду за участю делегованих бізнес-спільнотою засідателів — уже почалося в Україні на рівні базових змін до законодавства.

Перший крок зроблено під час процесуальної реформи 2016 року. Тоді були ухвалені зміни до Конституції в частині правосуддя, нові редакції всіх чотирьох процесуальних кодексів, закон про судоустрій.

На жаль, з Конституції вилучили «народних засідателів», залишивши лише присяжних як єдину форму безпосередньої участі народу у судочинстві.

Для реалізації ідеї формування змішаних складів судів з розгляду господарських справ у законі про судоустрій з’явився термін «присяжні для розгляду господарських справ». Проте далі справа не пішла: механізм їх добору та участі у вирішенні справ не був передбачений у процесуальних кодексах.

Можливо, шанс втілити це з’явиться тоді, коли у керівництва держави нарешті дійдуть руки до побудови правозахисних інституцій для вирішення бізнесових конфліктів за західноєвропейським зразком. Як це може бути реалізовано?

Очевидно, що залучення до судочинства фахівців, які здатні професійно і неупереджено вирішувати спір, підвищить вартість судового процесу на розмір винагороди цих фахівців, що позбавить судовий процес корупційної складової.

Застосовувати змішаний склад суду слід у справах на значні суми. Ініціювати їх повинна мати право будь-яка сторона спору, сплативши додатково до судового збору гонорар присяжних, який потім стягується із сторони, яка спір програла. Таких справ небагато, тож використання змішаного складу суду не буде масовим.

Існує дефіцит правників, які мають необхідну підготовку та відповідну репутацію. Це позначилося навіть на конкурсі до Верховного Суду, куди зірки юриспруденції не пішли масово, незважаючи на величезні, як для пересічного українця, зарплати.

Є сподівання залучити до роботи у змішаному складі суду правників, які не бажають залишати свою гідно оплачувану роботу і цілком віддаватися державній службі, тих, які вже мають авторитет, повагу, репутацію та досвід роботи у комерційних арбітражах, в тому числі міжнародних.

Можна сформувати єдиний список присяжних для розгляду господарських справ, який би включав невелику, але достатню кількість фахівців. Формування списку повинно відбуватися за участю організацій — представниць українського бізнесу та іноземних інвесторів, які прагнуть мати достойний рівень захисту в Україні.

Адмініструвати вирішення значних господарських спорів змішаним складом суду можна при кожному господарському суді першої чи апеляційної інстанцій або обрати для цього один базовий місцевий чи апеляційний господарський суд.

У складі суду потрібно забезпечити більшість представників бізнесу: суддя і двоє присяжних для розгляду господарських справ. Призначення присяжних у кожну справу повинно відбуватися за допомогою автоматизованого розподілу.

Підстав для скасування рішень змішаного складу суду повинно бути значно менше. Потрібно залишити лише касаційний перегляд з правом касаційного суду лише скасувати рішення за підставами, аналогічними для скасування чи відмови у виконанні рішення міжнародного арбітражу чи третейського суду.

Можливість розгляду спору змішаним складом суду є потужним антикорупційним інструментом. Такий підхід наблизить Україну до європейського рівня захисту прав у сфері економічних відносин. Також це сприятиме поширенню застосування арбітражних механізмів, зокрема, недержавних третейських судів.

Потрібно вдосконалити систему третейських судів. Слід зменшити їх кількість, підвищити якість роботи і зміцнити їх незалежність. Зокрема, варто ліквідувати «кишенькові» третейські суди, які можуть стати інструментом зловживань, зміцнити спроможність незалежних третейських судів, розширивши рівень їх компетенції.

Сподіваюся, президент і парламент підтримають ці заходи. Ресурси для їх втілення є, а їх впровадження не вимагає значних зусиль чи бюджетних видатків. Ці витрати ляжуть на плечі бізнесу, який сам у цьому зацікавлений.