Довіра до державних судів в Україні надто низька. Судочинство залишається в руках корумпованих кланів, які пручаються реформам.

Клани намагаються зберегти монополію, обмежуючи альтернативні способи вирішення спорів: арбітраж і внутрішні третейські суди.

Створення альтернативи державним судам відповідає очікуванням інвесторів і громадян, які хочуть мати швидкі і некорумповані інструменти вирішення спорів.

Про необхідність запровадження вирішення спорів у третейських судах не раз наголошували президент, прем'єр-міністр, міністр юстиції.

Створенню законопроєкту передувала кількарічна робота провідних третейських суддів, фахівців Мін'юсту, членів комісії з правової реформи при президентові.

Ґрунтовні дослідження, опитування громадян і бізнесменів показали, що чинна система третейських судів не виправдала сподівань. Хоча закон "Про третейські суди" набув чинності ще в 2004 році, і за цей час було створено 515 третейських судів, вони не стали поширеним інструментом вирішення спорів.

За даними досліджень, широкі можливості для створення третейських судів і відсутність належних механізмів з регулювання і саморегулювання якості вирішення ними спорів призвели до того, що часто вони утворювалися за "кишеньковим" принципом, а в деяких випадках зловживали компетенцією.

За законом, їм підвідомче широке коло спорів, але через втрату довіри до інституції, малу обізнаність населення й бізнесу, утиски з боку державних судів третейські суди майже не працюють. Майже немає третейських судів, які відповідають запиту потенційних споживачів їх послуг. Приміром, з 515 зареєстрованих третейських судів 267 не розглянули жодної справи.

Мета законопроєкту — скоротити кількість третейських судів і підвищити їх якість. Пропонується підвищити вимоги до організацій, при яких можуть утворюватися такі суди. В Україні зареєстровано десятки тисяч організацій, які мають право створювати третейські суди, однак значна їх кількість існує лише на папері.

Такі фантоми не несуть ніякої відповідальності хоча б через те, що їх неможливо знайти. Далі створювати третейські суди зможуть тільки ті організації, які ведуть статутну діяльністю, мають постійне місце розташування і засоби для функціонування, у тому числі — для забезпечення діяльності третейського суду.

Підвищуються вимоги і до висвітлення інформації про роботу третейських судів.

Встановлення вимог, яким повинен відповідати третейський суд, і контроль за їх дотриманням стане компетенцією органів третейського самоврядування — з'їзду третейських суддів і утворюваної ним Третейської палати України.

Спочатку повинен зібратися всеукраїнський з'їзд третейських суддів. Він визначить вимоги до третейських судів та обере Третейську палату, яка оцінить відповідність третейських судів вимогам закону і критеріям, встановленим з'їздом.

Потім третейські суди повинні пройти перевірку відповідності цим вимогам. Реєстрація тих з них, які не пройдуть перевірку, повинна бути скасована. На таку перевірку і перереєстрацію закон відводить річний термін.

Третейський суд повинен перебувати за місцем реєстрації, зокрема, отримувати кореспонденцію, мати оприлюднені на офіційному інтернет-сайті положення, регламент, список суддів, бути доступним для комунікації.

Третейська палата України може ухвалювати рішення за скаргами на діяльність третейських судів, проте вони будуть рекомендаційними.

У світі незалежність третейських судів гарантується, втручання у їх діяльність не допускається. Головним оцінювачем якості їх роботи є сторона у справі, бо вирішувати спір суд може лише після укладення сторонами третейської угоди.

У чому логіка контролю за якістю роботи третейського суду? Фахівці, які входитимуть до складу Третейської палати, за скаргою будуть надавати свій професійний висновок про те, чи правильно вчинив третейський суддя.

Такі висновки будуть публічно доступні. Вони дозволять споживачам самостійно визначатися, укладати третейське застереження про звернення до цього третейського суду чи краще обрати інший.Якість роботи і репутація — єдині цінності, що роблять успішним третейського суддю і третейський суд.

Місця для зловживань компетенцією не повинно бути, оскільки буде ліквідована значна кількість третейських судів, які існують лише на папері і яких неможливо знайти і притягнути до відповідальності за наявності підстав.

Багатьох цікавить питання повернення компетенції третейським судам вирішувати спори стосовно нерухомості, що було обмежено у 2009 році через зловживання.

Виокремлення спорів з підвідомчості третейських судів не практикується ніде в світі, тому право вирішення спорів щодо нерухомості має бути повернене. Проте це відбудеться через три роки після набуття законом чинності. Такий строк достатній для завершення перевірки і перереєстрації третейських судів.

Цього часу повинно вистачити для появи в країні якісних, репутаційних та відповідальних третейських судів і ліквідації судів, помічених у зловживаннях. До якісних і відомих третейських судів довіра зросте, і застосування третейських угод при укладенні будь-яких договорів стане нормою і сталою практикою.

Сподіваюся, згодом будь-яке підприємство чи громадянин, укладаючи будь-який цивільний чи господарський договір, звикнуть прописувати в розділі "вирішення спорів" третейський суд, якому вони довіряють, і не будуть мати клопотів через тяганину і ризики, які на них чекають у державних судах.

Так живе весь цивілізований світ, так повинна жити і Україна.

Чекаємо від Верховної Ради такої ж динаміки ухвалення законопроєкту, який продемонстрував уряд, швидко ініціювавши законопроект, оскільки горизонт очікування позитивних результатів від його втілення — кілька років.