<< Повернутися на сторінку новин

Дорожня карта реформ від РПР: щоб судова реформа відбулась, треба усунути ключовий парадокс

Судова реформа, розпочата після Революції гідності, на сьогодні не дала бажаних результатів і потребує переосмислення, зокрема в частині добору і оцінювання суддів, — на цьому зійшлися експерти організацій-учасниць Реанімаційного пакету реформ (РПР) під час публічного обговорення Дорожньої карти реформ від РПР на наступні 5 років.

Дорожня карта реформ (ДКР) — аналітичний продукт, який представляє консолідовану позицію організацій-учасниць РПР. Пропозиції до частини, присвяченої саме судовій реформі, у блоці «Верховенство права» розробили експерти Центру політико-правових реформ та Фундації DEJURE Маркіян Галабала, Михайло Жернаков, Роман Куйбіда та Ірина Шиба.

Презентуючи цю частину, директор Фундації DEJURE Михайло Жернаков відзначив, що нова карта містить і дещо з попередніх редакцій ДКР, оскільки багато запланованого досі залишається нереалізованим попри всю бурхливу діяльність.

«Дуже багато було зроблено нами всіма — і державою, і громадянським суспільством, — для того, щоб суди стали незалежними і некорумпованими. Порівняно з іншими реформами у судовій ми пішли найдалі з точки зору законодавчого забезпечення: змінено Конституцію, ухвалено низку законів (уже десятками обчислюється їх кількість), створено новий Верховний Суд — навіть якщо не за якістю новий, то формально він створений з нуля… Зроблено багато рухів, але результатів, особливо у зіставленні з докладеними зусиллями, ми бачимо, на жаль, небагато», — зауважив він.

Безумовним досягненням при створенні нового Верховного Суду (ВС), на думку експертів, є те, що туди нарешті потрапили люди з-поза старої системи, але водночас керівні посади отримали здебільшого ті ж самі старі керівники, близько 80% суддів ВС — ті ж самі старі кадри, а щонайменше 29 суддів ВС не відповідають критеріям доброчесності.

Рішення нового ВС, за словами Михайла Жернакова, викликають «змішані відчуття» у фахової спільноти: «З одного боку, нарешті з’являються нові за формою рішення. Але нових за змістом — стосовно захисту прав людей, стосовно прийняття рішень, які були б незалежними або не на користь політичної влади, а на захист прав людини, — таких рішень дуже мало».

Така неефективность змін, на думку експертів РПР, зумовлена, зокрема, парадоксом у системі добору й оцінювання суддів, який став можливим через застосування принципу «більшість суддів, обраних суддями» у суддівському врядуванні.

«Проблема, на наш погляд, полягає в тому, що органи суддівського врядування, відповідальні за добір і призначення суддів, складаються з тих самих суддів, яких ми хочемо замінити в результаті реформи. Тобто маємо парадокс: ми довірили впровадження реформи, впровадження хороших ідей тим самим людям, від яких хочемо очистити систему», — наголосив Михайло Жернаков. При цьому він нагадав, що українське суспільство, як свідчать соціологічні дослідження, найбільше у питанні очищення судової влади довіряє громадським організаціям та західним фахівцям, а найменше — самим суддям, яких більшість у складі відповідальних органів — Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП).

Цим же зумовлена і проблема із забезпеченням незалежності й захисту суддів від політичного переслідування, додав експерт: «Останнім часом ВРП діє як каральний орган щодо тих суддів, які показали свою незалежність. Пам’ятаємо приклад Лариси Гольник — судді-викривачки, яку притягнули до дисциплінарної відповідальності і потім не пустили на конкурс до Вищого антикорупційного суду».

Відповідно, першою ціллю судової реформи на наступні 5 років ДКР визначає зміну складу органів суддівського врядування задля ефективного очищення і оновлення суддівського корпусу. Для цього пропонується створення нових кваліфікаційних і дисциплінарних органів з включенням до їх складу представників громадськості та посиленням її впливу на конкурси та оцінювання.

Михайло Жернаков додатково наголосив на необхідності посилити роль Громадської ради доброчесності, яка зробила певний внесок у позитивну динаміку реформи. Зокрема, було конкретизовано критерії суддівської професійної етики та надано оцінку сотням суддів і кандидатів на посаду судді, а необхідність проходження перевірок і переатестацій спонукала понад дві тисячі суддів добровільно покинути посади.

Друга ціль — створення незалежного та дієвого Вищого антикорупційного суду (ВАС). Презентуючи її, керівниця проектів Фундації DEJURE Ірина Шиба нагадала про нещодавню заяву громадських організацій про необхідність змінити умови конкурсу до ВАС.

«Також сьогодні викликає сумнів спроможність Верховного Суду незалежно розглядати рішення майбутнього антикорупційного суду в касаційній інстанції. Тому ми вимагаємо створити окрему антикорупційну палату в складі ВС, яку сформувати за такою ж процедурою добору, як до ВАС», — додала вона.

Третя ціль — cтворення ефективних механізмів захисту прав для бізнесу. Крім реформи господарських судів, йдеться про вирішення спорів змішаним складом суду (куди, крім державних суддів, зможуть увійти представники бізнесу — авторитетні арбітри, вузькі фахівці у галузі спірних відносин) та за допомогою альтернативних механізмів (медіації і третейського розгляду).

«Від цього залежить привабливість України для інвестицій і сприятливість умов для ведення бізнесу, як для українських підприємців, так і для надходження іноземних інвестицій», — відзначив голова Третейської палати України, співзасновник Фундації DEJURE Тарас Шепель.

Четверта ціль — забезпечення дружнього до дітей правосуддя, яке дозволить захистити неповнолітніх у ситуаціях контакту або й конфлікту з законом та переорієнтувати боротьбу з дитячою злочинністю з каральної на профілактичну.

Коментуючи прогрес України у цій сфері, Ірина Шиба зазначила, що тут уже є значні зрушення, такі як введення спеціалізації суддів для розгляду кримінальних справ за участю дітей. Але загалом реформування системи правосуддя для неповнолітній відбувається повільно і непослідовно. Досі не створені умови для виведення дітей у конфлікті з законом із системи кримінального судочинства та належного захисту прав дітей-свідків і жертв злочинів.

П’ята ціль — впровадження світових стандартів для правничої освіти і правничих професій. Важливим кроком в цьому напрямку вже стало правниче ЗНО, але цього недостатньо. Необхідно впроваджувати вже відомі найкращі практики, бо «щоб насправді якісно оновлювати суддівський корпус, нових суддів потрібно десь брати», нагадав Михайло Жернаков.

Шоста ціль — ратифікація Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Ірина Шиба нагадала, що ратифікація цього документу має надзвичайно велике значення в умовах російської агресії: відповідні воєнні злочини повинні потрапити під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Детальніше про кожну із запропонованих цілей можна прочитати у проекті пропозицій до ДКР.

Під час обговорення пропозицій до ДКР присутні експерти погодилися з визначеними пріоритетами і надали свої коментарі та пропозиції.

«Фокус саме на відборі суддів, на процедурах ВККС. Дійсно, треба переглянути підход до формування і ВККС, і ВРП, і знайти формат відступлення від цього європейського принципу «більшість суддів обраних суддями», хоча при цьому ми мусимо забезпечити і незалежність органу, і гарантії незалежності суддів», — прокоментував представлені пропозиції представник Асоціації правників України (АПУ) Денис Бугай.

На його думку, особливої уваги потребує переосмислення діяльності ВРП: «Певний фільтр існує (хоча до його роботи і є зауваження) для потрапляння у професію судді. Разом з тим ми констатуємо, що немає фільтрів щодо дисциплінарних проваджень, тобто фільтрів, які чистили б систему. Я не прибічник ставити бар’єри, але і статистика по ВРП невтішна. Тобто вона дає привід недоброчесному судді вважати що він може лишитися в системі, якщо він має покровителів».

Також експерт АПУ наголосив на важливості реформи адвокатури, на яку поклав частину відповідальності за корумпованість системи правосуддя.

Наступним після проведення публічних слухань етапом підготовки Дорожньої карти реформ є її доопрацювання експертами судової групи РПР на основі отриманих коментарів і запитань для остаточного прийняття.