<< Повернутися на сторінку новин

Якісні третейські суди — запорука покращення інвестиційного клімату

Сьогодні зростання економіки, і відповідно добробуту громадян є одним з головних національних інтересів України. Зростання економіки складно уявити без надходження інвестицій, та забезпечення сприятливих умов ведення бізнесу. Головною передумовою розвитку бізнесу є наявність сприятливого інвестиційного клімату. Складовою сприятливого інвестиційного клімату є серед іншого забезпечення бізнесу належними юрисдикційними механізмами захисту прав.

Ситуація з наявністю та належним функціонуванням юрисдикційних механізмів, за допомогою яких можна вирішувати комерційні суперечки в Україні вкрай складна. Зокрема, інвестори не задоволені якістю роботи судової системи, що є однією з основних причин того, що наша країна десятиріччями вважається юрисдикцією, не дружньою до іноземних інвестицій.

Також причиною такого стану є обмеженість, нерозвиненість і непопулярність застосування альтернативних способів вирішення спорів, зокрема недержавних третейських судів, які за діючим законодавством потенційно здатні вирішувати значну частку господарських спорів, хоч і з деякими компетенційними обмеженнями.

Третейський розгляд, або арбітраж — звичайний спосіб вирішення комерційних суперечок в світі, який за природою не відноситься до діяльності державних органів. В Україні ефективно функціонує міжнародний арбітраж, яким є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Проте Україна одна з небагатьох країн, де існує розділення на міжнародний, який діє на підставі Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж», та внутрішній арбітраж, (система третейських судів), який діє на підставі чинного Закону «Про третейські суди». Основна відмінність у тому, що третейські суди не мають права вирішувати спори за участю нерезидентів, що є виключною прерогативою міжнародного арбітражу.

В Україні утворення третейських судів розпочалося з 2004 року, з прийняттям ЗУ «Про третейські суди». Проте третейські суди так і не стали популярним інструментом вирішення спорів в комерційній сфері. Досвід показує, що надання права створення третейських судів широкому колу суб’єктів призвело до наступної дискредитації та втрати довіри до третейських судів.

На сьогодні зареєстровано більше 500 третейських судів. З зазначеної кількості фактично працюють не більше десяти. Основною категорією справ, які вони вирішують, є справи про стягнення коштів за борговими зобов’язаннями, здебільшого перед банками.

Законодавство в частині регулювання третейського розгляду потребує значного вдосконалення, для побудови системи третейських судів, яка за ефективністю та структурою буде аналогічною існуючим у розвинених країнах Європи та світу.

Отже, потребує змін ЗУ «Про третейські суди», та норми процесуальних кодексів, з метою забезпечення більшого сприяння третейським судам з боку державних.

В цій роботі потрібно врахувати як іноземний досвід, де система арбітражу функціонує століттями, так і досвід роботи українських третейських судів.

Досягти цієї мети можливо, запозичивши іноземний досвід функціонування арбітражу. Так, традиційною формою інституційного арбітражу у світі є створення постійно діючих арбітражних інституцій при організаціях, здатних забезпечити незалежність та неупередженість арбітрів, та відсутність впливу з боку сторін спору.

Враховуючи наведений досвід, при реформуванні слід дотримуватися двох основних принципів:

  • На даному етапі неможливе об’єднання внутрішнього та міжнародного арбітражу. Отже, реформування внутрішнього арбітражу (третейських судів) має метою наближення його до стандартів та якості міжнародного, проте не має зачіпати функціонування в цілому успішного міжнародного арбітражу.
  • Третейські суди мають утворюватися при організаціях, які здатні забезпечити їх незалежність, та формування списків кваліфікованих третейських суддів з числа юристів відповідного фахового рівня та репутації.

Традиційно такими організаціями у світі виступають торгові палати. Система торгово-промислових палат в Україні потенційно здатна бути базовою інституцією для забезпечення адміністрування вирішення спорів через постійно діючі третейські інституції. Саме Торгово-промислова палата України забезпечує функціонування міжнародного арбітражу, та має розвинену інфраструктуру, в тому числі у всіх регіонах.

Крім торгово-промислових палат, також доцільно залишити право утворювати третейські суди й іншим організаціям, проте встановивши певні вимоги до них. Зокрема, вимоги до організацій, при яких можуть функціонувати третейські суди, мають виключити можливість утворення так званих «кишенькових» судів, тобто створених для винесення в інтересах замовників. Ці вимоги зокрема можуть включати певний строк існування, мінімальної кількості учасників (членів), ведення статутної діяльності, індикатором чого може бути обіг коштів на рахунках в певній сумі за певний проміжок часу.

Підвищення якості третейських судів необхідне для повернення традиційних обсягів компетенції – права розглядати спори стосовно нерухомості, та інші категорії спорів, що в Україні було обмежено в 2009 році саме завдяки численним зловживанням окремих третейських судів, утворених при організаціях, не здатних нести соціальну відповідальність, або в окремих випадках спеціально зареєстрованих для реалізації всілякого роду «рейдерських» схем.

Загалом, в світі арбітраж сам дбає про забезпечення якості, яка тримається в першу чергу на репутації.

Тому є бажаним, щоб визначала здатність організації забезпечувати функціонування постійно діючих третейських судів сама третейська спільнота, без втручання держави. Негативним прикладом втручання держави в процес утворення третейських судів є російський досвід, де в 2015 році відбулася третейська реформа. Реєстрація третейських судів була покладена на спеціально утворений при уряді дорадчий орган – Раду по вдосконаленню третейського розгляду, який значною мірою складається з чиновників.

В Україні цю проблему можливо розв’язати через розвиток Третейської палати, передбачивши, що саме вона має встановлювати відповідність організації вимогам закону щодо заснування третейського суду, з наступною його реєстрацією уповноваженим органом держави. Для цього слід передбачити вимоги для членів, та обмежити кількісний склад палати, для представництва в ній третейських суддів, які мають високу репутацію та здатні нести соціальну відповідальність, а також зацікавлені в розвитку третейського способу вирішення спорів.

Перший крок в напрямку підтримки та розвитку третейського розгляду вже зроблено – Верховною Радою розглядаються проекти цивільного та господарського процесуальних кодексів, де передбачено ряд новел, зокрема надання підтримки державними судами у забезпеченні позову до третейського суду, та забезпеченні доказів. Крім того, в кожному судовому провадженні по цивільній чи господарській справі суддя буде з’ясовувати, чи є між сторонами третейська угода про вирішення справи третейським судом, та роз’яснювати можливість укладення такої угоди.

Отже, з законодавчими ініціативами стосовно вдосконалення організації та роботи третейських судів також не слід зволікати, особливо зважаючи на мету – необхідність покращення інвестиційного клімату в країні, та наближення до європейських стандартів і кращих практик арбітражу.


Автор: Тарас Шепель, Голова Третейської палати України,
Третейський суддя Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України