<< Повернутися на сторінку новин

Зміни до процесуальних кодексів: що саме ухвалив Парламент і чому Президент мусить накласти вето

Прийняті зміни до кодексів потребують значного допрацювання, а на деякі Президент повинен накласти вето

Законопроект №6232 про зміни до процесуальних кодексів, який 3-го жовтня ухвалила Верховна Рада, став найдовшим в історії незалежної України. Його прийняття було необхідним для запуску “нового” Верховного Суду, добір до якого нещодавно завершила Вища рада правосуддя. Втім, зводити судову реформу лише до прийняття змін до процесуальних кодексів некоректно, оскільки вона почалася ще навесні 2014 року, а повноцінно стартувала з прийняттям змін до Конституції України в червні 2016 року.

До проекту було подано величезну кількість правок, деякі з яких несуть пряму загрозу судочинству загалом і, що найнебезпечніше, кримінальним провадженням. Наразі невідомо наскільки реформу нівелюють пункти кодексів, проти яких виступала громадськість. Все, що можна зробити сьогодні – закликати Президента ветувати окремі положення законодавчих актів та вносити правки до прийнятих законів.

Раніше РПР публікували інфографіку про небезпечні зміни до кодексів. Фундація DEJURE наголошувала на необхідності відмови від них. Проблема в тому, що комітет продовжував вносити правки до законопроекту, поки за нього голосували. Наразі відомо, що не були прийняті зміни, які дозволяли суду заборонити доступ до зали засідань за відсутності вільних місць і заборонити відео-фіксацію. Але чи були прийняті інші неможливо знати точно, поки не опублікували повний текст закону.

Зокрема, у пунктах, якими занепокоєна громадськість, йдеться про те щоб:

  • значно скоротити терміни досудового розслідування (з 2-15 років до 3-6 місяців з можливістю продовження до 12). Через таку малу кількість часу багато майбутніх проваджень просто не будуть відкриті чи будуть розглянуті недостатньо якісно. А справи, які вже на даний момент тягнуться роками, можна буде просто закрити. Це дає можливість позбавитися від багатьох антикорупційних розслідувань та «справ Майдану»;
  • ввести монополію у здійсненні судових експертиз лише державними органами. Підготовка експертизи й без цього займає багато часу навіть із залученням інших установ. Покладання ж таких повноважень лише на державні органи, в яких постійно не вистачає фахівців, може значно сповільнити судовий процес. А це проблема, коли є лише кілька місяців на досудове розслідування;
  • призначення органу, який буде проводити експертизу, покласти на слідчого суддю, що викликає значні корупційні ризики;
  • ускладнити роботу поліції. Зміни передбачають, що слідчі мають подавати клопотання до районного суду, де зареєстрована установа, що подає клопотання. Справа в тому, що як юридичні особи зареєстровані лише обласні управління поліції, а районні відділення – це лише структурні підрозділи. Тобто слідчим потрібно буде постійно перебувати в обласних центрах, а не працювати на своєму робочому місці. Це також вплине і на антикорупційні органи, слідчі яких будуть стояти в тих же чергах, що і й представники поліції.

Тим не менш, є й позитивні зміни, про які розказав співзасновник Фундації DEJURE Тарас Шепель.

  • Раніше одні й ті ж юридичні механізми мали різні назви в кодексах. Тепер тексти законів уніфікували між собою, що полегшить роботу юристам;
  • вводяться елементи електронного судочинства і проходить поступова відмова від паперового документообігу між сторонами процесу і судами;
  • запроваджуються спрощені процедури провадження, наказне і письмове;
  • проводяться заходи з підтримки міжнародного арбітражу та третейського розгляду.

Ці зміни значно спростять і прискорять процедури проваджень, та загроза кримінальним, господарським, адміністративним та цивільним провадженням залишається.

Більше інформації з прес-сніданку
Запис стріму